Секст Юлій Цезар (претор 208 року до н. е.)
Секст Юлій Цезар (*Sextus Julius Caesar, 251 до н. е./248 до н. е. —після 202 до н. е.) — політичний та військовий діяч Римської республіки.
Секст Юлій Цезар | |
---|---|
лат. Sex. Iulius L.f. Caesar ![]() | |
Народився | 251 до н. е./248 до н. е. невідомо ![]() |
Помер | після 202 до н. е. невідомо ![]() |
Громадянство | Римська республіка |
Діяльність | політик, військовий очільник |
Суспільний стан | патрицій[1] ![]() |
Посада | претор |
Рід | Юлії |
Батько | Нумерій Юлій Цезар |
Мати | невідомо[2] ![]() |
У шлюбі з | невідомо[2] ![]() |
Діти | Секст Юлій Цезар[2][1][1] і Луцій Юлій Цезар (претор 166 року до н. е.)[2][1][1] ![]() |
Біографія
ред.Цей розділ не містить посилань на джерела. (липень 2023) |
Походив з патриціанського роду Юлії Цезарів. Ще досить тривають суперечки щодо родинних зв'язків Секста Цезаря. Ймовірніше, був старшим сином Луцій Юлій Цезар і онуком Луція Юлія Лібона. Секст Юлій був першим, хто успадкував когномен «Цезар». У зв'язку з цим інколи його називають першим з відромих Юліїв з когноменом «Цезар».
Брав участь у подіях Другої пунічної війни. У 208 році до н. е. обіймав посаду претора, отримавши провінцію Сицилія. тут віддзеркалилася внутрішня боротьба у римському сенаті між родами Фабіїв та Корнеліїв. Перших підтримували Юлії. На цей час все чіткіше стали окреслюватися перспективи перенесення військових дій до Африки й успішного завершення війни.. А саме той, хто отримував у провінцію Сицилію, мав право від сенату висаджувати війська в Африці, поблизу Карфагену. У зв'язку з цим до кінця війни тривала боротьба, хто очолить переможний похід римського війська.
У 208 році до н. е. після смерті консула Клавдія Марцелла, був направлений сенатом разом з ще двома послами до Капуї, щоб там просити другого консула Тита Квінкція Криспіна про призначення диктатора. Ним став Тит Манлій Торкват. Подальша доля не відома.
Примітки
ред.Джерела
ред.- Drumann W. Geschichte Roms in seinem Übergange von der republikanischen zur monarchischen Verfassung oder Pompeius, Caesar, Cicero und ihre Zeitgenossen. Hildesheim, 1964. Bd. 3, S. 114–115.