Себастьян Лекорню
Себастьян Лекорню (фр. вимова: [sebastjɛ̃ ləkɔʁny]; нар. 11 червня 1986) — французький політик, який обіймає посаду міністра збройних сил в уряді прем'єр-міністра Елізабет Борн з 20 травня 2022 року[3].
| Себастьян Лекорню | |
|---|---|
| фр. Sébastien Lecornu | |
 | |
 Міністр збройних сил Франції | |
|
Нині на посаді | |
| На посаді з | 20 травня 2022 |
| Прем'єр-міністр | Елізабет Борн |
| Попередник | Флоранс Парлі |
| Народився |
11 червня 1986[1][2] (37 років) Обонн |
| Відомий як | політик |
| Країна | Франція |
| Alma mater | Університет Париж II |
| Політична партія | Союз за Народний Рух, Республіканці і Renaissance |
| Нагороди |
     |
| defense.gouv.fr/ministere/sebastien-lecornu-ministre-armees | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Член партії Відродження (до 2022 року — La République En Marche!) після того, як залишив республіканців (LR) у 2017 році. Лекорню був президентом департаментської ради Ер з 2015 до 2017 року. В уряді він працював державним секретарем міністра екологічного та інклюзивного переходу (2017—2018), міністром місцевих органів влади (2018—2020) і міністром у справах заморських територій (2020—2022).
Молодість і освіта ред.
Уродженець Обонна, Валь-д'Уаз, він приєднався до Союзу за народний рух (UMP) у 2002 році та навчався в університеті Пантеон-Ассас.
У 2005 році він став парламентським помічником Франка Жіляра, члена Національних зборів від 5-го виборчого округу Ер; На той час Лекорню був наймолодшим помічником парламенту в Національних зборах[4]. У 2008 році він став радником державного секретаря з європейських справ Бруно Ле Мера; у віці 22 років Лекорню був наймолодшим радником чиновника в уряді прем'єр-міністра Франсуа Фійона.
Політична кар'єра ред.
На муніципальних виборах 2014 року Лекорню був обраний мером Вернона. Оскільки поєднання двох виконавчих мандатів було несумісним, він покинув мерію Вернона 4 грудня 2015 року.
Після виборів департаменту 2015 року, під час яких він був обраний радником кантону Вернон разом з Кетрін Делаланд, Лекорню став президентом ради департаменту Ер.
Лекорню підкреслює свою відмову підвищувати податки та суворе управління державними коштами. Mediapart зазначає, що полювання на шахраїв RSA було — за підтримки великої комунікації — головною політикою, яку дотримується департамент з моменту приходу Лекорню. Він також закриває два пріоритетних коледжі, що виправдовує низькою наповнюваністю[5].
6 липня 2020 року Лекорню був призначений міністром закордонних справ в уряді Кастекса. На цій посаді він провів кризові переговори на французько-карибській території Гваделупа наприкінці 2021 року, намагаючись розрядити напруженість на тлі заворушень, спричинених тим, як уряд там подолав пандемію COVID-19[6]. Він також заявив, що Франція готова обговорити автономію Гваделупи[7].
Нагороди ред.
- Орден «За заслуги» ІІ ступеня (Україна, 4 вересня 2023) — за вагомий особистий внесок у зміцнення міждержавного співробітництва, підтримку державного суверенітету та територіальної цілісності України, популяризацію Української держави у світі[8].
Примітки ред.
- ↑ Répertoire national des élus — 2019.
- ↑ GeneaStar
- ↑ Victor Boiteau (20 May 2022), Changement dans la continuité: Darmanin, Le Maire, Attal… Ces ministres qui remettent ça dans le gouvernement Borne Libération.
- ↑ Alexandre Lemarié (2 квітня 2015). Sébastien Lecornu becomes the youngest of the departmental presidents (фр.). Le Monde. Процитовано 22 квітня 2020.
- ↑ Lucie Delaporte (15 листопада 2016). In the Eure, the other face of Bruno Le Maire (фр.). Mediapart. Процитовано 22 квітня 2020.
- ↑ John Irish (28 November 2021), French minister heads to Caribbean territories to defuse tensions Reuters.
- ↑ Christian Lowe (27 November 2021), France says it is willing to discuss autonomy for Guadeloupe Reuters.
- ↑ Указ Президента України від 4 вересня 2023 року № 556/2023 «Про відзначення державними нагородами України»