Свіч Василь Антонович
Василь Антонович Свіч (нар. 20 лютого 1937, село Мерло Богодухівського району Харківської області — пом. 27 липня 2018, Харків) — радянський та український радіофізик, доктор фізико-математичних наук, професор, у 1993—1998 — ректор Харківського університету.
| Свіч Василь Антонович | |
|---|---|
| Народився | 20 лютого 1937 Харківська область, Українська РСР, СРСР |
| Помер | 27 липня 2018 (81 рік) Харків, Україна |
| Країна |  СРСР Україна |
| Діяльність | фізик |
| Alma mater | ХНУ ім. В. Н. Каразіна |
| Науковий ступінь | доктор фізико-математичних наук |
| Заклад | ХНУ ім. В. Н. Каразіна |
| Нагороди |     |
Життєпис
ред.Народився у селянській родині. Батько після німецько-радянської війни став інвалідом першої групи, мати працювала у колгоспі. У 8-10 класи вчився у Крисинській середній школі, яка знаходилася за 17 км від його оселі.[1]
У 1955—1957 р. був курсантом льотного військового училища у Харкові.[2] У 1957—1959 рр.працював слюсарем-лекальником в інструментальний цех 8-го Державного підшипникового заводу (Харків).[1]
У 1959 р. вступив на радіофізичний факультет Харківського університету, закінчив його у 1964 р. У 1963—1964 рр. працював вчителем фізики у середній школі робітничої молоді № 7 м. Харкова.
У 1964—1968 рр. працював молодшим науковим співробітником, старшим інженером проблемної лабораторії Харківського університету.
У 1968—1971 рр. навчався в аспірантурі при Харківському університеті. У 1971 році захистив кандидатську дисертацію за темою «Експериментальне дослідження квантових генераторів субміліметрового діапазону».
У 1971—1973 рр. — старший науковий співробітник науково-дослідного сектора, у 1973—1975 рр. — завідувач проблемної лабораторії напівпровідникової техніки Харківського університету.[3]
У 1975 р. став доцентом кафедри квантової радіофізики, у 1983 р. — завідувачем кафедрою.
У 1990 — захистив докторську дисертацію за темою «Лазерні засоби діагностики високотемпературної плазми в діапазоні субміліметрових хвиль» та отримав звання професора.[3]
У 1979—1993 рр. — декан радіофізичного факультету.
1993—1998 — ректор Харківського університету.
Наукова діяльність
ред.Досліджував квантові генератори субміліметрового діапазону. Вперше в СРСР розроблені і створені газорозрядні і лазери субміліметрового діапазону з оптичним накачуванням. На їх основі були створені інтерферометри-поляриметри для діагностики плазми. Вперше в світі отримано понад 1000 нових ліній генерації в субміліметровому діапазоні довжин хвиль. Розроблені нові типи квазіоптичних відкритих і хвилеводних лазерних резонаторів, на основі яких створені широкодіапазонні малогабаритні субміліметрові лазери і лазери інфрачервоного діапазону з заданим розподілом вихідного випромінювання.[4] За розробку квантових генераторів СБМ-діапазону Свічу та С. П. Дюбко у 1971 р. присуджена Республіканська комсомольська премія імені М. Островського в галузі науки і техніки.[5] Під керівництвом Свіча був освоєний новий тип генераторів СБМ-діапазону з оптичним накачуванням. Запропонував ряд нових робочих речовин для квантових генераторів СБМ-діапазону.
Під його керівництвом був освоєний новий тип генераторів СБМ діапазону з оптичним накачуванням, запропоновано ряд нових робочих речовин для генераторів цього діапазону. [3]
Читав курси «Радіовиміри», «Вступ до спеціальності», а також спецкурси.[3]
Був членом Наукової Ради НАН України з проблеми «Квантова електроніка», членом редколегій журналів «Радіофізика та електроніка» НАН України, «Фізична інженерія поверхні», головним редактором «Вісника ХНУ імені В. Н. Каразіна» (серія «Радіофізика та електроніка»), членом Ради з квантової електроніки при НАН України.[3]
Разом з колективом співробітників кафедри квантової радіофізики став лауреатом Державної премії України в галузі науки і техніки за 1994 рік за роботу по темі «Дослідження і розробки субміліметрових молекулярних лазерів з оптичним накачуванням».
Заслужений професор ХНУ імені В. Н. Каразіна (2002), заслужений винахідник СРСР.
Автор близько 200 наукових публікацій, має 22 авторських свідоцтва на винаходи (частина з них не публікувалася у відкритих джерелах). Під його науковим керівництвом захищено 7 кандидатських та одна докторська дисертації.
Нагороди
ред.- Медаль «За трудову відзнаку»
- Медаль імені тричі Героя Радянського Союзу Івана Кожедуба.
- Орден «За заслуги» 3-го ступеня (2005).
- Знак Міністерства освіти і науки «За наукові досягнення» (2007).
- Медаль «Чесний знак молоді» (Чехословаччина).
Примітки
ред.- ↑ а б Василий Антонович Свич — профессор Харьковского национального университета имени В. Н. Каразина, 2012, с. 5.
- ↑ Радиофизический факультет за 60 лет со дня основания, 2015, с. 18.
- ↑ а б в г д Ректори Харківського університету, 2015, с. 186.
- ↑ Василий Антонович Свич — профессор Харьковского национального университета имени В. Н. Каразина, 2012, с. 3.
- ↑ Радиофизический факультет за 60 лет со дня основания, 2015, с. 47.
Джерела
ред.- Василий Антонович Свич — профессор Харьковского национального университета имени В. Н. Каразина: (К 75-летию со дня рождения): биобиблиогр. указ / сост. С. Б. Глибицкая, В. А. Маслов; авт. вступ. ст. проф. В. А. Маслов; науч. ред. акад. В. М. Яковенко; библиогр. ред. Ю. Ю. Полякова. — Харьков : ХНУ имени В. Н. Каразина, 2012. — 50 с.
- Свіч Василь Антонович // Ректори Харківського університету (1805-2014): біобібілогр. словник / уклад. В. Д. Прокопова, Р. А. Ставинська, М. Г. Швалб, Б. П. Зайцев, С. М. Куделко, С. І. Посохов, С. Б. Глибицька, Ю. Ю. Полякова; ред. кол.: В. С. Бакіров (голов. ред.); наук. ред. С. М. Куделко; ред. Н. М. Березюк, А. О. Давидова, О. С. Журавльова; бібліогр. ред. С. Б. Глибицька, Ю. Ю. Полякова. — 2-е вид., переробл. і допов. — Харків : ХНУ імені В. Н. Каразина, 2015. — С. 186-198.
- Радиофизический факультет за 60 лет со дня основания / сост. Гаташ С. В., Гордиенко Е. А., Горобец Н. Н., Емец Б. Г., Звягинцев А. А., Катрич В. А., Колчигин Н. Н., Свич В. А., Тырнов О. Ф., Шульга С. Н.; под ред. проф. С. Н. Шульги. — Харьков : ХНУ имени В. Н. Каразина, 2012. — С. 18, 47. — 300 прим. — ISBN 978-966-623-920-7.