Світлорозподіл світлового приладу — характеристика світлового приладу, яка визначає розподіл його світлового потоку у просторі[1]. Крива світлорозподілу у полярних і прямокутних координатах показує графічно, яку величину має сила світла штучного джерела (або освітлювального приладу) у різних напрямках. Форма тіла розжарення значною мірою визначає собою криву світло-розподілення лампи розжарення.

Типові форми кривих сили світла за ГОСТ 13828-68: К-концентрована, Г-глибока, Д-косинусна, Л-напівширока, Ш-широка, М-рівномірна, С-синусна

Для прикладу, у світлосигнальних приладах, для аеродромних вогнів, що мають порівняно вузьку криву світлорозподілу, використовуються як відбивачі, так і дискові лінзи (діоптрії), а також складені з них оптичні системи. Для потреб водного транспорту було розроблено та впроваджено у практику, дзеркальні відбивачі параболо-кругового профілю та дискові лінзи. Майже усі світильники зовнішнього освітлення, у яких використовується дзеркальний відбивач або призматична лінза, мають широку або напів-широку криву світлорозподілу. Особливістю світлосигнальних приладів з секторними вогнями, є відсутність симетрії у їх світло-розподіленні. У більшості випадків, такі прилади повинні створювати два максимуми сили світла. У світлосигнальних приладах, які мають круговий світлорозподіл, за обмежених кутів розсіяння у вертикальній площині, оптичні осі приладу переважно можуть направлятися лише у напрямку обрію.

Вибір потрібних видів та показників світлосигнальних приладів, проводиться за отриманими розрахунками кривих світлорозподілу. До того ж, тип джерела світла і оптичної системи приладу, характеристики кожного з них, вибираються з урахуванням узгодження їх одне з одним.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати