Свято-Преображенська церква (Маринин)
Свято-Преображенська церква — чинна дерев'яна церква, пам'ятка архітектури національного значення, у селі Маринин. Парафія належить до Української Православної Церкви Московського Патріархату.
| Свято-Преображенська церква | |
|---|---|
 Свято-Преображенська церква | |
| 50°48′53″ пн. ш. 27°06′40″ сх. д. / 50.81481° пн. ш. 27.11108° сх. д.Координати: 50°48′53″ пн. ш. 27°06′40″ сх. д. / 50.81481° пн. ш. 27.11108° сх. д. | |
| Тип споруди | церква |
| Сучасний статус | Пам'ятка архітектури національного значення Ох.№ 1488/1, 1488/2 |
| Розташування |
 Україна, Маринин, Березнівський район, Рівненська область |
| Кінець будівництва | 1801 р. |
| Належність | Українська православна церква (Московський патріархат) |
| Стан | діючий |
| Адреса | с. Маринин, Березнівський район, Рівненська область, Україна, 34655 |
| Епонім | Преображення Господнє |
  Свято-Преображенська церква (Маринин) (Україна)  Свято-Преображенська церква (Маринин) (Рівненська область) | |
 | |
 Свято-Преображенська церква у Вікісховищі | |
Розташування ред.
Церква розташована на узвишші в історичній частині села на тлі надслучанських ландшафтів з мальовничими пагорбами та долинами.
Історія ред.
Церква та дзвіниця споруджені на кошти прихожан. У 1857 році церква ремонтувалася, в 1881 році вперше пофарбована[1][2][3].
Архітектура ред.
Церква дерев'яна тризрубна, триверха з рівновисокими зрубами. Центральний найширший зруб та бабинець мають прямокутний план, вівтарний зруб – план шестигранника. Нава має невисоку надбудову у вигляді восьмигранного нерівнобічного барабана, завершеного грушоподібною банею без залому, з декоративним ліхтарем. Схожі, однак дещо менші бані завершують глухі барабани над бабинцем і абсидою.
Внутрішній простір усіх трьох бань перекритий зрубними склепіннями. Ззовні та зсередини на бічних стінах нави біля вікон змонтовані вертикальні бруси-стяжки з метою стабілізації стінової конструкції. Унікальність церкви полягає також в тому, що це чи не єдиний відомий приклад на території Рівненської області, де зовнішня поверхня не має декоративної дощатої обшивки. До північної стіни абсиди прибудовані ризниця та технічне приміщення для опалення, а до головного входу – притвор.
Навпроти головного входу до церкви на відстані лише декількох метрів знаходиться невисока триярусна дзвіниця по типу «восьмерик на двох четвериках». Дах дзвіниці – восьмигранний намет з невеликою маківкою нагорі. Базові кольори на 2006 р. – блакитний двох відтінків, жерстяна покрівля бань та дахів – сіра.[4][5].
Галерея ред.
,_%D1%81.%D0%9C%D0%B0%D1%80%D0%B8%D0%BD%D0%B8%D0%BD,.jpg)
,_%D1%81.%D0%9C%D0%B0%D1%80%D0%B8%D0%BD%D0%B8%D0%BD,.jpg)
Див.також ред.
Література ред.
- ↑ Теодорович Н.И. Историко-статистическое описание церквей и приходов Волынской епархии. Т.ІІ. Уезды Ровенский, Острожский и Дубенский. – Почаев, 1889. – C. 541 – 542
- ↑ Переверзев Н.В. Справочная книга о приходах и монастырях Волынской епархии. Издание Волынского Владимиро-Васильевского Братства. – Житомир, 1914. – C. 349 – 350
- ↑ Девятисотлетие православия на Волыни. 992-1892 гг. Ч.1-2. – Житомир, 1892. – C. 528
- ↑ Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. Ил. справочник-каталог. В 4-х т. – К., 1983. – Т.3. […], Ровенская обл. 1985. – C. 305
- ↑ Пам’ятки архітектури та містобудування України. Довідник Держ. Реєстру націоального культурного надбання. – К., 2000. – C. 205
|
Це незавершена стаття про церковну будівлю. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |