Свято-Дмитрівська церква (Ромодан)

Свято-Дмитрівська церквахрам Полтавської єпархії Української Православної церкви (МП) у селищі міського типу Ромодані Полтавської області.

Свято-Дмитрівська церква
Свято-Дмитрівська церква у Ромодані (2011)
49°59′27″ пн. ш. 33°19′41″ сх. д. / 49.99083° пн. ш. 33.32806° сх. д. / 49.99083; 33.32806
Тип спорудицерква
Сучасний статусдіючий храм
РозташуванняУкраїна УкраїнаРомодан
Початок будівництва1897
Кінець будівництва1908
НалежністьУПЦ МП
Адресавул. Шевченка, 1/10
Свято-Дмитрівська церква (Ромодан). Карта розташування: Україна
Свято-Дмитрівська церква (Ромодан)
Свято-Дмитрівська церква (Ромодан) (Україна)
Мапа

З історії храму

ред.

Церква була закладена 8 листопада 1897 року, — здійснив цей обряд настоятель Шарковщинського храму Петро Білик. Власне храм був приписаний до Свято-Преображенської церкви с. Шарківщина.

У 1907-8 роках будівництво церкви в цілому було завершено.

Початково це був досить великий мурований холодний храм на п'ять куполів, з'єднаний зі дзвіницею. Усередині храмовий простір не був розписаний, але мав майстерно виконані ікони в пишних багетах.

У церкві діяла двокласна церковнопарафіяльна школа при станції Ромодан. За статистикою в 1912 році храм мав парафіян привілейованих станів — 128, міщан — 76, козаків — 116, селян — 1480.

Церкву в храмовому приміщені закрито 1932 року. Будівлю пристосовано під клуб залізничників. Знято хрести, понівечено та конфісковано церковне начиння.

Втім у воєнний1941 року) і недовго по війні у церкві відновили богослужіння.

У 1962 році радянська влада вдруге відбирає приміщення церкви і вдруге влаштовує в ньому залізничний клуб.

У 1990 році приміщення храму було повернуто православній громаді, і 8 листопада того ж року, на храмове свято, церкву наново освятили. Церковну громаду зареєстровано 20 березня 1992 року за № 60. Богослужіння проводяться у культовій споруді.

У 19907 роках у церкві виконано розписи художниками В. Брикульцем, Ю. Державницьким, О. Лутовичем.

Із священиків храму є відомими:

  • Олексій Васильович Станіславський (1912);
  • Пантелеймон Місюренко (1941);
  • Іван Черебило (1950-і);
  • Кузьма Вєтушко (поч. 1960-х);
  • М. Грицай (1990);
  • ієрей Дмитро Лутович (1990-і);
  • Димитрій Двужилов (1990-і);
  • ієрей Валерій Савчук (2008).

Джерела та посилання

ред.