Саїнчук Василь Васильович

український військовик

Васи́ль Васи́льович Саїнчу́к (нар. 10 травня 1979(19790510), Якушинці, Вінницький район, Вінницька область, Українська РСР — пом. 11 березня 2015, м. Краматорськ, Донецька область, Україна) — військовослужбовець військової служби за контрактом, старший сержант Повітряних сил Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Саїнчук Василь Васильович
 Старший сержант
Загальна інформація
Народження 10 травня 1979(1979-05-10)
Українська РСР Якушинці, Вінницька область
Смерть 11 березня 2015(2015-03-11) (35 років)
Україна Краматорськ, Донецька область
(нещасний випадок)
Поховання Літинський район
Військова служба
Роки служби 1997—1998, 2001—2015
Приналежність Україна Україна
Формування 230-та база ПС
Війни / битви Війна на сході України
Нагороди та відзнаки
Медаль «15 років Збройним Силам України» (Міністерство оборони України)
Медаль «15 років Збройним Силам України» (Міністерство оборони України)
Медаль «За сумлінну службу» III ст. (Міністерство оборони України)
Медаль «За сумлінну службу» III ст. (Міністерство оборони України)

Життєвий шлях

ред.

Народився 1979 року в селі Якушинці на Вінниччині. Ще в дитинстві переїхав із батьками до села Дашківці Літинського району, де закінчив сільську школу.

Військова служба

ред.

З травня 1997 по листопад 1998 проходив строкову військову службу на посаді водія у 93-ій окремій радіотехнічній бригаді особливого призначення, військовій частині А3438, с. Красносілка, Одеська область. В липні 2001 вступив на військову службу за контрактом і повернувся до тієї ж частини. 2002 року на базі бригади створений Регіональний центр радіоелектронної розвідки «Південь».

З березня 2004 проходив службу в автомобільній роті батальйону забезпечення військової частини А0549 в м. Вінниця — 230-та окрема база забезпечення Командування Повітряних сил Збройних сил України: з березня 2004 по серпень 2009 — старший водій автомобільного взводу (легкових автомобілів), з серпня 2009 по вересень 2014 — командир відділення автомобільного взводу, з вересня 2014 — старший водій автомобільного взводу (легкових автомобілів) автомобільної роти батальйону забезпечення, — був водієм начальника штабу. За час служби відзначений почесними грамотами та подяками, нагороджений кількома медалями. Мешкав із сім'єю у Вінниці.

У зв'язку з російською збройною агресією проти України виконував завдання на території проведення антитерористичної операції. Возив службовим авто офіцерів, пережив артобстріли під Дебальцевим. 5 березня 2015 приїхав до зони бойових дій у своє четверте відрядження.

11 березня 2015 близько 15-ї години загинув в результаті обвалу бетонної плити під час проведення будівельних робіт з укріплення бліндажу на території військового аеродрому Краматорська.

Похований 14 березня на сільському цвинтарі у Дашківцях з військовими почестями. Без Василя лишилися батьки, сестри Наталія і Тетяна, дружина Ірина та 13-річна донька Анастасія.

Нагороди

ред.

Джерела

ред.