Саїманга жовточерева
| Саїманга жовточерева | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Anthreptes malacensis (Scopoli, 1786) | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Саїманга жовточерева[2] (Anthreptes malacensis) — вид горобцеподібних птахів родини нектаркових (Nectariniidae). Мешкає в Південно-Східній Азії[3]. Виділяють низку підвидів. Сірогорла саїманга раніше вважалися підвидом жовточеревої саїманги.
Опис ред.
Довжина птаха становить 14 см, вага 7,4-13,5 г. Самці дещо більші за самиць і мають яскравіше забарвлення. Верхня частина тіла у них металево-блискуча, фіолетова і оливкова, нижня частина тіла переважно жовта. Верхня частина тіла у самиць оливково-зелена, нижня частина тіла жовтувата.
Підвиди ред.
Виділяють чотирнадцять підвидів:[4]
- A. m. malacensis (Scopoli, 1786) — від південної М'янми до Індокитаю і Малайського півострова, Суматра і сусідні острови, Калімантан (за винятком півночі), Ява і Балі;
- A. m. bornensis Riley, 1920 — північний Калімантан;
- A. m. mjobergi Bangs & Peters, JL, 1927 — острів Маратуа (на північ від Калімантану);
- A. m. paraguae Riley, 1920 — західні Філіппіни;
- A. m. heliolusius Oberholser, 1923 — західне і центральне Мінданао, острів Басілан;
- A. m. wiglesworthi Hartert, E, 1902 — архіпелаг Сулу;
- A. m. iris Parkes, 1971 — південний захід архіпелагу Сулу;
- A. m. chlorigaster Sharpe, 1877 — центральні Філіппіни;
- A. m. cagayanensis Mearns, 1905 — острів Мапун[en];
- A. m. heliocalus Oberholser, 1923 — острови Сангіхе[en] та Сіау[en];
- A. m. celebensis Shelley, 1878 — Сулавесі і сусідні острови;
- A. m. extremus Mees, 1966 — острови Банґґаї[en] і Сула[en];
- A. m. convergens Rensch, 1929 — Малі Зондські острови (за винятком острова Сумба);
- A. m. rubrigena Rensch, 1931 — острів Сумба.
Поширення і екологія ред.
Жовточереві саїманги поширені від південної М'янми до Філіппін і східних Малих Зондських островів. Вони живуть в рівнинних тропічних і мангрових лісах, на болотах, полях і плантаціях, в садах.
Поведінка ред.
Жовточереві саїманги живляться переважно нектаром, іноді споживають дрібні плоди і ягоди. Пташенят годують комахами.
Примітки ред.
- ↑ BirdLife International (2016). Anthreptes malacensis.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Cheke, R. A., & Mann, C. F. (2008). Brown-throated Sunbird (Anthreptes malacensis). pp. 247 in: del Hoyo, J., Elliott, A. & Christie, D. A. eds. (2008). Handbook of the Birds of the World. Vol. 13. Penduline-tits to Shrikes. Lynx Edicions, Barcelona. ISBN 978-84-96553-45-3
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Dippers, leafbirds, flowerpeckers, sunbirds. World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 26 жовтня 2021.
Джерела ред.
- Cheke, Robert A., Mann, Clive F., & Allen, Richard. (2001). Sunbirds: A Guide to the Sunbirds, Flowerpeckers, Spiderhunters and Sugarbirds of the World. Christopher Helm, London. pp. 184–186.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |