Шейх Саї́д Піра́ні[2] (1865 – 29 червень 1925) — релігійний і політичний лідер курдів-заза, суфійський шейх тарикату Накшбандія[en], організатор масштабного повстання проти турецького уряду Ататюрка в 1925 році.

Саїд Пірані
Şeyh Said Vakit
Şeyh Said Vakit.jpg
Народився 1865[1]
Туреччина Туреччина, Елязиг, Палу[en]
Помер 29 червня 1925
Туреччина Туреччина, Діярбакир
·повішення
Підданство Flag of the Ottoman Empire (1844–1922).svg, Османська імперія
Національність курди
Діяльність політик
Конфесія сунізм

БіографіяРедагувати

Шейх Саїд був сином Шейха Махмут Фейзі, а той був сином Шейха Ахмета-ефенді. Саїд, таким чином, був спадковим шейхом суфійського тарикату (ордену) Накшбандія, який був впливовим у курдських областях. Шейх був заможною людиною. У його руках була зосереджена не тільки релігійна, але й традиційна племінна політична влада в районах проживання курдів-заза. За традицією мусульман того часу шейх мав кілька дружин.

Після геноциду вірмен, ассирійців, греків і єзидів курди, які, як і турки, сповідували іслам, залишалися останньою сильною й великою національною меншиною в Східній Туреччині. Реформи Ататюрка, які були поєднанням жорстоких переслідувань національних і релігійних меншин з політикою секуляризації, викликали непокору мусульманського курдського населення. Курди були незадоволені як зниженням ролі ісламу у світській Туреччині, так і тиском на свою національну ідентичність, що виражалося в репресіях проти мирного курдського національного руху.

Повстання шейха Саїда стало помітною подією в історії Туреччини, проте тривало воно відносно недовго. Уже навесні 1925 року шейх Саїд зазнав поразки від турецьких військ, був схоплений і страчений разом зі 47-ма соратниками.

Попри те, що повстання шейха Саїда не було успішним, його досі поважає значна частина курдів. Його онук, Абдулмелік Фірат[en], аж до своєї смерті у 2009 році, був членом турецького парламенту й помірним прихильником курдської автономії. Фірат говорив, що предки його діда були залучені в політику, оскільки в період Османської імперії підтримували владу турецьких султанів.

Нащадком шейха Саїда також є актриса Бельчім Білгін[en].

ПриміткиРедагувати

  1. Faceted Application of Subject Terminology
  2. Тобто з Пірану. Форма шейх Саїд Піране – неправильна.

ЛітератураРедагувати

  • Uğur Ümit Üngör, The Making of Modern Turkey: Nation and State in Eastern Anatolia, 1913-1950, Oxford University Press, 2011 року ( англ. ).
  • Olson, Robert (1989). The Emergence of Kurdish Nationalism and the Sheikh Said Rebellion , 1880-1925. University of Texas Press (англ. ).
  • Tucker, William F. (2009-02-02). The Rebellion of Sheikh-Said. Kurdmania (анг. ).
  • Kilic, Ecevit (2008-10-27). CHP, dedemin gömüldüğü yere halkevi açtı. Sabah ( тур. ).
  • Yaşar Kalafat: Şark meselesi ışıgında Şeyh Sait olayı, karakteri, dönemindeki iç ve dış olaylar. In: Boğaziçi ilmî araştırmalar serisi; 11. Boğaziçi Yayınları, Ankara 1992 року, ISBN 975-451-083-0 (тур. ).