Сапожников Михайло Іванович

Сап́ожников Мих́айло Ів́анович (*1871(1871) — †1937) — українсько-радянський художник-символіст російського походження. Майже всі його твори зберігаються у Дніпропетровському художньому музеї, куди вони надійшли 1968 року.

Сапожников Михайло Іванович
Народився	1871 Саратов, Російська імперія
Помер	1937 Обухівка, Дніпропетровський район, Дніпропетровська область, Українська Радянська Соціалістична Республіка, СРСР
Країна	Російська імперія
Діяльність	художник
Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

М. І. Сапожников народився 1871 року в Саратові, навчався у Петербурзькій Академії мистецтв, потім працював учителем малювання у місті Павлоград Катеринославської губернії (нині Дніпропетровська область). На початку XX століття він був відомий у Катеринославі (Дніпропетровську) як педагог і художник, котрий виставлявся у місті, а також у Харкові, Петербурзі. Помер Михайло Іванович у Дніпропетровську 1937 року після тривалої хвороби.

Творчість

Моління Хвиль

Сапожников працював у напрямку «символізм», причому серед художників таких послідовних символістів, як М. І. Сапожников, майже не було.

Таємничий світ символів Сапожникова — це міфологічні образи й герої казок, природна стихія і містика. Його цікавлять не конкретні образи і події, а весь світ в його передвічній круговерті і людина в ньому. М. І. Сапожников осягає історію людства і все, що ним створено, в глобальних, космічних масштабах. Серії символічних картин присвячені революційним подіям 1905 і 1917 років, громадянській війні.

Мистець створив дві серії по 12 картин в кожній. Всі разом вони з творів живопису перетворюються на філософський роздум про долю країни, всього людства в його передвічній боротьбі добра й зла. Сприйняття символічних картин, як говорив М. І. Сапожников, «має бути тільки активним», і тлумачити їх можна залежно від загального культурного рівня глядача.

Завершує перший цикл картина «У затоці». Саме з неї М. І. Сапожников починає працювати як символіст. Звичайний етюд, написаний в Алушті 1906 року, трансформується завдяки творчому баченню мистця у картину з образом чудовиська, схожого на крокодила. Розпластаний на землі, він зачаровує та вабить до себе. Його тіло, очі й зуби, що світяться таємничими вогнями, надають чудовиську схожість з містом, з його привабливістю й пороками, з містом, яке перетворилося в хижого монстра, який руйнує й пожирає цивілізацію, що його породила. І над всім цим — на першому плані височать масивні темні плями, які застигли в темряві літньої ночі. Вони здаються віщою передвісткою, сном, котрому призначено стати реальністю. Їхні силуети схожі чи то на постаті ченців, чи то на кипариси — дерева, що символізують сум, журбу. Іноді їх називають «диявольськими деревами». Все це свідчить про сприйняття художником сучасних йому подій як трагедії для країни й для нього особисто.

Трагічно звучать і перші картини другої серії, де через символи відображено тяжкі часи Першої світової війни, революції 1917 року і громадянської війни, коли дух смерті носився над імперією. Сенс життя — вічна тема для мистців усіх епох — М. І. Сапожников своєрідно розкриває у полотнах «Спить людина» та «Шлях життя». Вони не тільки символічні, але й пройняті містикою.

Хвиля

Відбиваючи великомасштабні події, художник велику увагу приділяє деталям. У картині «Поцілунок смерті» на тлі спокійного сонячного краєвиду зображено людину, якої торкнулася смерть. Майже нежива його рука тягнеться до кульбабки, що символізує тут і життя, і смерть одночасно. Як життя людини легко можна обірвати, так і кульбабка від подуву вітерцю губить свою красу й помирає. Але її звіяне вітром насіння, потрапляючи до землі, дає початок новому життю. Так смерть одного є початком життя для іншого. Це асоціюється з переломним станом в житті держави, коли на зміну старому устрою приходить новий. Про це й картина «Народження Пана», де новонароджений сприймається як надія на оновлення.

Завершує обидва цикли «Пісня сопілки», де зображено Пана. Він грає на сопілці, звук якої викликає у звичайного смертного почуття «панічного» жаху і примушує забути про минуле й почати нове життя. Дівчата, що лежать на гілках дерева добра й зла, дерева життя й смерті, слухають чарівні звуки сопілки. Тут символічно передані мрії про майбутнє прекрасне й гармонійне, невідоме, але бажане. Кожен глядач може по-своєму уявити майбутнє, якого так довго чекали дівчата на березі моря в «Ночі чекання», до якого шукали шлях герої картини «Сліпі».

Символічні картини М. І. Сапожникова й зараз актуальні. Вони органічно вписуються в загальний напрямок розвитку українського мистецтва, відбиваючи його багатогранність. Вони допомагають усвідомити наше минуле, пов'язуючи його з майбутнім.

Джерела

• В. Кулічихін. Світ символів Михайла Сапожникова. Дніпропетровськ, 2001
• «Дніпропетровський художній музей», Дніпрокнига, 2001
• http://ukrainica.org.ua/ukr/index/famous_persons/752
• http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/VKhDADM/2008-12/08shmscw.pdf