Сант Іво алла Сапієнца

Сант Іво алла Сапієнца (італ. Sant'Ivo alla Sapienza) — церква в Римі неподалік площі Навона. Визнана як одна з перлин архітектури в стилі бароко в Римі. Присвячена святому Іву — охоронцю юристів.

Chiesa di Sant’Ivo alla Sapienza
Borromini SantIvo.jpg
Церква Сант Іво алла Сапієнца, Фасад з дворику
41°54′12″ пн. ш. 12°30′57″ сх. д. / 41.90333° пн. ш. 12.51583° сх. д. / 41.90333; 12.51583Координати: 41°54′12″ пн. ш. 12°30′57″ сх. д. / 41.90333° пн. ш. 12.51583° сх. д. / 41.90333; 12.51583
Тип споруди церква[1]
Розташування Італія ІталіяРим
Архітектор Франческо Борроміні
Початок будівництва 1643
Кінець будівництва 1664
Стиль бароко
Належність католицтво
Єпархія Roman Catholic Diocese of Romed
Адреса Рим, біля П'яцца Навона
Епонім Ivo of Kermartind
Вебсайт vicariatusurbis.org/Ente.asp?ID=950
Сант Іво алла Сапієнца. Карта розташування: Італія
Сант Іво алла Сапієнца
Сант Іво алла Сапієнца (Італія)
CMNS: Сант Іво алла Сапієнца у Вікісховищі

ІсторіяРедагувати

Перша церква постала каплицею в 1303 як заснована папська школа studium urbis, пізніший папський університет ла Сапієнца.

Сама церква збудована між 1642-1665 архітектором Франческо Борроміні і припасована в комплекс палацу Palazzo della Sapienza. Церква невелика, форма проекції є результатом накладення один на одного двох трикутників, внаслідок чого утворився шестикутник у середині. Різко зігнутий, увігнутий в арку фасад, високий барабан купола з великим вікном, ліхтар над куполом з багатим різьбленням оздобленням. План церкви — шестикутна зіркоподібна форма із заокругленими кутами. В інтер'єрі вражає відсутність прямих кутів, нудьги і одноманітності. Церква має прекрасний позолочений інтер'єр. Динамічні, компактні, засновані на протилежностях форм арки. Домінантою виступає барабан купола.

ГалереяРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • Всеобщая история искусств. — Т 4 — М. : Искусство, 1963(рос.)
  • Якимович А. К. «Бернини и Борромини: становление двух типов художественного сознания бароко» в кн. «Искусство Западной Европы и Византии». — М. : Наука, 1978(рос.)

ПосиланняРедагувати

  1. archINFORM — 1994.