П'яцца Навона (італ. Piazza Navona) — римська площа у формі витягнутого з півдня на північ прямокутника. Разбудована на місці цирку Доміціана. З XV століття до 1869 — місце знаходження міського ринку. Забудовувалася у XVII столітті в стилі бароко.

П'яцца Навона

41°53′56″ пн. ш. 12°28′23″ сх. д. / 41.89898160429167007° пн. ш. 12.47314393482201389° сх. д. / 41.89898160429167007; 12.47314393482201389Координати: 41°53′56″ пн. ш. 12°28′23″ сх. д. / 41.89898160429167007° пн. ш. 12.47314393482201389° сх. д. / 41.89898160429167007; 12.47314393482201389
Країна  Італія[1]
Розташування Понте[1]
Тип майдан і пам'ятка
Стиль бароко

П'яцца Навона. Карта розташування: Італія
П'яцца Навона
П'яцца Навона
П'яцца Навона (Італія)
Мапа
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Фонтани ред.

На площі знаходяться три прекрасні фонтани (раніше на площі знаходився також і четвертий фонтан — велика антична мармурова ванна), серед яких виділяється

Фонтан чотирьох річок (італ. Fontana dei Quattro Fiumi; архітектор — Берніні, 1651) — єгипетський обеліск в оточенні статуй, що символізують головні річки чотирьох частин світу — Ніл, Ганг, Дунай та Ла-Плату . Над скульптурами за ескізами Берніні працювали Франческо Баратта, Антоніо Фанчеллі, Андреа Ломбардо, Клаудіус Адам. Лев і бегемот виготовлені Лаццаро ​​Мореллі також з білого мармуру.

Фонтан Мавра — фонтан у південній частині площі. Спочатку фонтан був без фігур (кінець XVI століття), пізніше скульптуру мавра виготовив Берніні. Інші фігури належать до XIX століття.

Фонтан Нептуна — фонтан у північній частині площі. Фонтан Нептуна, встановлений на площі наприкінці XVI століття, також був без скульптур, Нептун і навколишні його фігури датуються XIX століттям.

Інші будівлі ред.

На площу виходять дві церкви, церква св. Агнеси (1652 р., арх. Джіроламо Райнальді) та Ностра Синьйора дель Сакро Куоре та кілька палаців включаючи Палаццо Памфілі де тепер посольство Бразилії, що будувався для Інокентія X у 1644—1650 роках, та розмальований фресками П'єтро да Кортона.

Галерея ред.

Примітки ред.

  1. а б archINFORM — 1994.

Посилання ред.