Санто Прунаті
Санто Прунаті (італ. Sante Prunati; 1656, Верона — 1728, Верона) — італійський художник доби бароко.
Санто Прунаті | ||||
---|---|---|---|---|
Sante Prunati | ||||
При народженні | Sante Prunati | |||
Народження | 1656 Верона | |||
Смерть | 1728 | |||
Верона | ||||
Національність | італієць | |||
Країна | Італія | |||
Навчання | у | |||
Діяльність | художник | |||
Напрямок | бароко, рококо | |||
Роки творчості | 1750 −1725 | |||
Вплив | Йоган Карл Лот | |||
Вчитель | Biagio Falcierid і Andrea Voltolinod | |||
Відомі учні | Giambettino Cignarolid | |||
Твори | вівтарні образа, портрети, картини алегорії | |||
Діти | Michelangelo Prunatid[1] | |||
| ||||
Санто Прунаті у Вікісховищі | ||||
Життєпис
ред.Народився в місті Верона. Художню майстерність опановував в майстерні Андреа Вольталіні. Навчався також у художника Б'яджо Фалькієрі (1628—1703), у якого навчались також Алессандро Маркезіні (1664—1738) та Андреа Вольталіні.
В 19-річному віці запрошений на працю у Віченцу на тераферму, де створив вівтар для церкви Сан Антоніо Сан-Феліче.
Згодом перебрався в Венецію, де вивчав твори художника Йогана Карла Лота, німця за походженням. Веронські митці давно втратили риси самобутньої художньої школи і їх художні манери розчинились в інтернаціональному мистецтві бароко, одним із центрів якого наприкінці XVII і на початку XVIII століть була Венеція.
Став мандрівним художником, котрий в пошуках нових замовлень працював у Болоньї, Турині, Бергамо. Повернувся у Верону, де виконав декілька різних замовлень, серед яких і вівтар для приватної каплиці в Катедральному соборі міста.
Мав власну художню майстерню, де стажувалась низка провінційних художників, серед яких його син Мікеланджело Прунаті та Феліче Тореллі (1667—1748), батько художника Стефано Тореллі. Останній перебрався в Петербург, де став придворним художником імператриці Катерини ІІ.[джерело?]
Помер у Вероні.
Галерея
ред.Див. також
ред.Примітки
ред.Джерела
ред.- Diego Zannandreis e Giuseppe Biadego, «Le vite dei pittori, scultori e architetti veronesi», 1891.
- Гос. Эрмитаж. «Западноевропейская живопись». каталог 1, Ленинград, «Аврора», 1976, с. 112.