Відкрити головне меню

Самудраґу́пта (роки правління 350375) — другий імператор династії Гупта середньовічної Індії. Правління Самудраґупти відкрило «золоту добу» Індії, він був талановитим імперським завойовником та покровителем мистецтва і літератури.

Самудраґупта
SamudraguptaCoin.jpg
Монета з портретом Самудраґупти
імператор
Правління 350375
Попередник Чандраґупта І
Наступник Рамагупта
Біографічні дані
Народження 335
Смерть 380
Діти Рамагупта і Чандрагупта ІІ
Династія Гупти
Батько Чандраґупта І
Мати Kumaradevid
Медіафайли у Вікісховищі?

ДжерелаРедагувати

Син засновника магадхської царської династії Гуптів Чандрагупти I — полководець Самудраґупта увійшов в історію Стародавньої Індії як правитель, який поставив перед собою мету відновити військову міць, славу і межі території колишньої імперії Маур'їв. Для цього він суттєво реорганізував свою армію, збільшивши кількість бойових слонів і кінноти та почав цілу серію завойовницьких війн.[1] Історик Артур Вінсент Сміт називав Самудраґупту «індійським Наполеоном».[2] Докладний звіт правління Самудрагупти зберігся у вигляді напису — панегірика, складеним поетом Харісеною і гравірований на тому ж стовпі, на якому цар Ашока століття тому вирізав свої укази. Ці написи мають контрастний характер: указ Ашоки написаний в простою мовою і говорить про мир і справедливість; Самудрагупта висловився на елегантному і класичному санскриті, який прославляє війну.[3] Про діяльність Самудрагупти свідчить яванський текст Тантрікамандака та описи китайського письменника Ван Сюаня, який вивчав буддизм.[4]

Завоювання СамудраґуптиРедагувати

 
Володіння Самудраґупти

На початок правління Самудраґ упти до держави Гуптів входили сучасна Північна Індії, північний Біхар і Західна Бенгалія. Діючи на прохання помираючого батька, молодий правитель приступив до високого індуїстського політичного ідеалу: завоювати чотири сторони арійського світу. Панегірик поділяє противників Самудраґупти на чотири категорії: убиті правителі, чиї володіння Самудраґупта додав до своїх володінь, переможені правителі, але звільнені з милості завойовника, «сусідні» царі, які були змушені платити данину і «далекі» правителі, які визнавали Самудраґупту як імператора, посилаючи йому посольства. Першими підкорилися володарі гангського басейну, знищивши їх Самудраґупта став правителем території від Раві на заході до Брахмапутра на сході, і від підніжжя Гімалаїв на півночі до Нармади на півдні країни. У другій категорії було 12 царьків з території між [Маханаді]] та Ґодаварі. У третю категорію ввійшло більше десятка племінних вождів Ассаму, Мальви, Гуджарату, Пенджабу, Раджпутани. Нарешті, Сакський сатрап Західної Індії і Кушанський правитель у Північно-Західної Індії та Афганістану платили йому данину. Правитель Шрі-Ланки відправив посольство з проханнями забезпечити привілеями сингальських ченців в Бодхгаї.

Близько 365 р. Самудраґупта ввів жертвопринесення коня, як традиційний символ панування над арійською Індією.[3]

Внутрішня політика СамудрагуптиРедагувати

Самудрагупта карбував золоті динари, які мали 87 відсотків вмісту золота. На одній з його монет зображено жертвопринесення коня, інша показує його гру на арфі. Він був талановитим музикантом, поетом і людиною, яка брала участь у релігійних дискусіях. Збереглись архітектурні споруди, побудовані за його правління. Самудрагупта був прихильником індуїзму, але виявляв заступництво іншим релігіям, один з його головних придворних Васубандху був великим буддійським філософом. Залишилось мало відомостей про його адміністративну систему, але як свідчить вступна частина пізнього яванського тексту «Тантрікамандака», він був ідеальним правителем.[3]

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати