Відкрити головне меню
Самосил гайовий
(Teucrium chamaedrys)
Teucrium chamaedrys 1.jpg
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Ембріофіти (Embryophyta)
Судинні (Tracheophyta)
Насінні (Spermatophyta)
Покритонасінні (Angiospermae)
Еудікоти
Айстериди
Порядок: Губоцвіті (Lamiales)
Родина: Глухокропивові (Lamiaceae)
Підродина: Горлянкові (Ajugoideae)
Рід: Самосил (Teucrium)
Вид: Самосил гайовий
Біноміальна назва
Teucrium chamaedrys
L., 1753
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Teucrium chamaedrys
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Teucrium chamaedrys
EOL logo.svg EOL: 5365638
IPNI: 460310-1
ITIS logo.svg ITIS: 832931
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 53176

Самосил гайовий (Teucrium chamaedrys L.) — невеликий (20-35 см заввишки) розгалужений напівкущик родини губоцвітих.

Зміст

Біоморфологічна характеристикаРедагувати

Кореневище повзуче. Стебло — повзучовисхідне із здерев'янілими гілочками при основі, звичайно пухнасте, коротковолосисте. Листки супротивні, при основі пластинки клиноподібні, звужені в короткий черешок; нижні — оберненояйцеподібні, верхні довгасті, нерівномірно надрізано-зарубчасті, верхівкові трохи більші або коротші від квіток. Квітки середньої величини, у пазушних 2-6 квіткових кільцях, обернені всі в один бік, утворюють коротке китицеподібне верхівкове суцвіття. Квітки неправильні, оцвітина подвійна. Чашечка трубчаста з п'ятьма зубцями і десятьма жилками, при основі на нижньому боці вона трохи здута. Віночок (11-15 мм завдовжки) блідо-пурпуровий, складається неначе з однієї п'ятилопатевої губи, в 2,5 раза довший від чашечки. Тичинки (чотири) висуваються з виїмки верхньої губи. Маточка одна, зав'язь верхня, чотирилопатева, стовпчик один. Плід — розпадний горішок. Горішки округло-яйцеподібні, сітчасто-зморшкуваті.

Самосил гайовий росте у хвойних, рідше у мішаних лісах, на галявинах і узліссях. Рослина світлолюбна. Цвіте у червні — липні. Поширений самосил по всій Україні. Заготовляють у районах поширення.


Практичне використанняРедагувати

Лікарська, отруйна, медоносна, танідоносна, фарбувальна, декоративна рослина.

У народній медицині використовується як тонізуючий, ранозагоювальний, протизапальний, сечогінний, кровоспинний засіб, при легеневих кровотечах, ревматизмі, подагрі, водянці, при висипах на шкірі, золотусі, геморої. Зовнішньо — для ванн, компресів, для лікування фурункулів, гнійних ран і запалення очей.

У гомеопатії використовують есенцію з щойнозібраних квітучих стебел самосилу.

Рослина вважається шкідливою для великої рогатої худоби, надає молоку й молочним продуктам неприємного часникового запаху та гіркого присмаку.

Самосил — непоганий літній медонос, охоче відвідується бджолами. У квітках і листках його містяться ефірні олії (0,06 %) приємного запаху. Є вказівки вирощувати самосил в культурі як пряноароматичну рослину. Корені його містять таніди, придатні для дублення шкур.

Корені самосилу дають жовту, коричневу, сіро-зелену, оранжеву фарби. Придатний для бордюрів, альпійських гірок. Використовується як ґрунтопокривна рослина.

Збирання, переробка та зберіганняРедагувати

Збирають квітучі пагони самосилу протягом літа. Сушать у затінку, зберігають у коробках, вистелених папером.

Див. такожРедагувати

ЛітератураРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • Єлін Ю. Я., Зерова М. Я., Лушпа В. І., Шаброва С. І. Дари лісів. — К.: «Урожай», 1979
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Самосил гайовий