Немає перевірених версій цієї сторінки; ймовірно, її ще не перевіряли на відповідність правилам проекту.

Саломон Штрікер (нім. Salomon Stricker; 1 січня 1834, Нейштадт — 2 квітня 1898, Відень) — австро-угорський біолог, ембріолог, анатом і гістолог.

Саломон Штрікер
нім. Salomon Stricker[1][2][3]
Народився1 січня 1834(1834-01-01)[4][5][…]
Нове Место-над-Вагом, Тренчинський край, Словаччина[1][2][3]
Помер2 квітня 1898(1898-04-02)[4][7][…] (64 роки)
Відень, Австро-Угорщина[4][1][…]
·аортальна недостатність[1]
ПохованняDöbling Cemeteryd[2][1][3]
Місце проживанняВідень[2]
Країна Австрійська імперія[1]
 Долитавщина[1]
Діяльністьпатологоанатом, гістолог, викладач університету
Alma materВіденський університет[1][3]
Терезіанум[3]
Галузьпатологія[1]
ЗакладВіденський університет[1][2]
Віденський центральний госпіталь[1][2][3]
Посадаassistant physiciand[1][2][3], помічникd[1][3], Lehrbeauftragterd[1][3], екстраординарний професор[1][2][3] і професор[1][2][3]
Науковий ступіньдоктор медицини[4][1][…] (1858) і професор[3] (1862)
ВчителіЕрнст Вільгельм фон Брюке[1]
Відомі учніMax Kassowitzd[2][3]
Gustav Gärtnerd[2]
Юліус Вагнер-Яурегг[2][3]
Ernst Freundd[2]
Leopold Oserd[2]
Carl Kollerd[2]
Lothar von Frankl-Hochwartd[3]
Edward Emanuel Kleind[3]
Аспіранти, докторантиЮліус Вагнер-Яурегг
ЧленствоАвстрійська академія наук[3]
Див. також: Саломон

Біографія та діяльність

ред.

Вивчав медицину і природничі науки у Віденському університеті. Здобувши вищу освіту, працював асистентом Ернста Вільгельма фон Брюке на кафедрі фізіології. У 1862 році захистив докторську дисертацію з ембріології та з цього ж року читав лекції з ембріології в ролі приват-доцента Віденського університету. У 1866 році став ад'юнктом і був допущений до проведення експериментів в університетській клініці. У 1868 році призначений екстраординарним професором і директором факультету загальної та експериментальної патології у тому ж навчальному закладі. У 1872 році отримав звання ординарного професора.

Працював над розвитком і гістологією нижчих хребетних, над кровообігом в капілярах, експериментальною патологією, написав і видав підручник з гістології, що вважався в ті часи одним із кращих.

Саломону Штрікеру приписують відкриття діапедезу еритроцитів і скорочення стінок судин, він також займався дослідженнями гістології рогівки ока і клітинного поділу.

Наукові праці

ред.
  • «Entwicklungsgeschichte von Bufo cinereus bis z. Erscheinen der äusseren Kiemen» («Sitz. Ber. Wiener Akad.», 1860);
  • «Untersuchungen über die Entwicklung des Kopfs der Batrachier» («Archiv f. Anatom.», 1864);
  • «Untersuchungen über die Entwicklung der Bachforelle» («Sitz. Ber. Wiener Akad.», 1865—1866);
  • «Studien über den Bau und das Leben der capillaren Blutgefässe» (Відень, 1865);
  • «Beiträge zur Kenntnis des Hühnereies» («Sitz. Ber. Wiener Akad.», 1866);
  • «Handbuch der Lehre von den Geweben der Menschen u . der Thiere» (у співавт. з Кюне, Вальдейером, Максом Шульце та іншими, Лейпциг, 1871—1872);
  • «Beobachtungen über die Entstehung des Zellkernes» (Відень, 1877).

Примітки

ред.

Література

ред.
  • Аделунг Н. Н. Штрикер, Саломон // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб., 1890—1907.

Посилання

ред.