Сала́кія, або Сала́ція (лат. Salacia; від лат. salum — морська піна) — у римській міфології богиня джерел, відкритого бурхливого моря та морської води; також божество солоної води і покровителька мореплавців[1]. За міфами, дружина Нептуна, мати Тритона. Ототожнювалася з грецькими Фетідою і Амфітрітою.

Салакія
Herculaneum Neptune And Amphitrite.jpg
Божество в давньоримська релігія
Покровитель для saline waterd, море і джерело
Діти Тритон

Вшановувалася римськими гетерами. Їй поклонялися моряки, рибалки й ті, хто вирушав у далеку морську подорож.

Подекуди слово «Салакія» зустрічається і як епітет Венери (Афродіта), що народилася з морської піни[2].

ПриміткиРедагувати

  1. Салація, Салакія // Велика українська енциклопедія. Тематичний реєстр гасел з напряму «Релігієзнавство» / за ред. д. і. н., проф. Киридон А. М. — К.: Державна наукова установа «Енциклопедичне видавництво», 2018. — С. 164
  2. Салакия // Любкер Ф. Реальный словарь классических древностей. — М.: Директмедиа Паблишинг, 2007. — С. 231 (рос.)

ЛітератураРедагувати