Сайко Віктор Федорович

Віктор Федорович Сайко (нар. 7 березня 1936(19360307), село Дейманівка, тепер Пирятинського району Полтавської області) — український радянський діяч, фахівець в галузі сільського господарства, директор Українського НДІ землеробства Південного відділення ВАСГНІЛ. Депутат Верховної Ради УРСР 11-го скликання. Доктор сільськогосподарських наук (1987), професор (1991), член-кореспондент ВАСГНІЛ (1988). Академік Української аграрної академії наук (1990). Іноземний член Російської академії наук (з 2014).

Сайко Віктор Федорович
Народився7 березня 1936(1936-03-07) (88 років)
Дейманівка, Пирятинський район, Харківська область, Українська СРР, СРСР
Країна СРСР
 Україна
Національністьукраїнець
Діяльністьнауковець
Науковий ступіньдоктор сільськогосподарських наук (1987)
ПартіяКПРС
Нагороди
орден Трудового Червоного Прапора орден «Знак Пошани» орден «Знак Пошани» орден «За заслуги» II ступеня орден «За заслуги» III ступеня орден князя Ярослава Мудрого V ступеня
Державна премія Української РСР у галузі науки і техніки Державна премія України в галузі науки і техніки заслужений діяч науки і техніки України

Біографія

ред.

У 1954—1957 роках — студент Березоворудського сільськогосподарського технікуму (село Березова Рудка Полтавської області).

У 1957—1959 роках — головний агроном колгоспу імені Сталіна Оржицького району Полтавської області.

Член КПРС з 1959 року.

У 1959—1963 роках — бригадир комплексної бригади колгоспу імені Калініна міста Пирятин Полтавської області. У 1963—1965 роках — головний агроном колгоспу «Авангард» міста Пирятин Полтавської області.

У 1959—1965 роках — студент Української сільськогосподарської академії без відриву від виробництва.

У 1965—1966 роках — заступник начальника Пирятинського районного виробничого управління сільського господарства Полтавської області. У 1966—1970 роках — начальник Гребінківського районного виробничого управління сільського господарства Полтавської області. У 1970—1973 роках — 1-й заступник голови виконкому Гребінківської районної ради депутатів трудящих, начальник Гребінківського районного управління сільського господарства Полтавської області.

У 1972 році в Українській сільськогосподарській академії захистив кандидатську дисертацію на тему «Вплив агротехнічних прийомів на врожай озимої пшениці в умовах Лівобережного Лісостепу України».

У 1973—1976 роках — завідувач відділу сортової агротехніки Миронівського науково-дослідного інституту селекції і насінництва пшениці ВАСГНІЛ (с. Центральне Миронівського району Київської області). У 1976—1983 роках — заступник директора з наукової роботи Миронівського науково-дослідного інституту селекції і насінництва пшениці ВАСГНІЛ Київської області.

У 1983—2011 роках — директор Українського науково-дослідного інституту землеробства Південного відділення ВАСГНІЛ (з 1990 року — Інституту землеробства УААН, з 2006 року — Національного наукового центру «Інститут землеробства НААН» (селище Чабани Київської області)). З 2011 року — радник дирекції інституту.

У 1987 році в Московській сільськогосподарській академії захистив докторську дисертацію на тему «Наукові основи вирощування озимої пшениці за інтенсивною технологією»;

У 1984—1996 роках — член Науково-технічної ради Міністерства сільського господарства і продовольства України. З 1998 року — заступник співголови Міжвідомчої наукової ради НАН України та НААН з проблем агропромислового комплексу.

У 1983—1991 роках — керівник Київського селекційного центру ВАСГНІЛ. З 1983 року — керівник Центру наукового забезпечення агропромислового виробництва Київської області. У 1996—2000 роках — голова експертної ради ВАК з агрономії, лісового господарства і меліорації.

Автор понад 300 публікацій, серед них 12 монографій, 2 навчальних посібника.

Нагороди

ред.

Література

ред.
  • Депутати Верховної Ради УРСР. 11-е скликання — 1985 р.

Посилання

ред.
  • [1][недоступне посилання з червня 2019]