Садовський Леонід Вікторович

Садовський Леонід Вікторович
Садовський Леонід Вікторович
Народився	1 серпня 1949; Єнакієве, Сталінська область, Українська РСР, СРСР
Помер	16 листопада 2020 (71 рік); Харків, Україна
Країна	СРСР; Україна
Діяльність	театральний режисер, педагог
Alma mater	Харківський державний інститут мистецтв ім. І. П. Котляревського (1987) і Харківський державний інститут культури (1977)
Заклад	Харківський національний університет мистецтв імені Івана Котляревського
Нагороди
	; ; ;

Садовський Леонід Вікторович (1 серпня 1949, Єнакієве, Сталінська (нині Донецька область) — 16 листопада 2020, Харків, Україна) — український режисер і педагог, заслужений діяч мистецтв України, доцент, завідувач кафедри майстерності актора ХНУМ ім. Івана Котляревського, засновник та художній керівник «Майстерні 55».

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Садовський.

Життєпис

Народився у місті Єнакієве, Сталінська область, Українська РСР, СРСР (нині Донецька область, Україна).

Закінчив Донецьке училище культури в 1969 році, Харківський інститут культури в 1977 році, Харківський інститут мистецтв І. П. Котляревського в 1987 році (художній керівник курсу — О. С. Барсегян).

Обіймав керівні посади в різні роки в різних культурних установах.

30 років працював на кафедрах майстерності актора та режисури ХНУІ. Серед учнів — акторка Донецького академічного обласного драматичного театру (м. Маріуполь) Віра Шевцова (2016-й рік випуску)^[1] тощо.

З 1993—1995 — головний режисер Харківського театру для дітей та юнацтва.

Останні 12 років завідував кафедрою майстерності актора драматичного театру і кіно. Створив «Майстерню 55» на базі акторсько-режисерського курсу ХНУМ ім. І. П. Котляревського, яка була закріплена за 55-ю авдиторією навчального закладу, яка сповідувала принципи сучасного психологічного театру та працювала як лабораторія, яка намагається розвивати власний метод театральної освіти на базі психологічного театру, різних видів тренінгів і сучасних технік^[2].

Дорогою додому 14 листопада 2020 року на Леоніда Садовського було скоєно напад, у результаті якого він отримав кілька ударів по голові. Будучи госпіталізованим до Харківської міської клінічної лікарні швидкої та невідкладної медичної допомоги, помер 16 листопада^[3]^[4]^[5].

Режисерські роботи в театрі

Основні постановки в театрах України (в Харкові, Запоріжжі, Луганську, Донецьку, Сімферополі, Полтаві, Кіровограді, Одесі та ін.) і Росії:

Харківський державний академічний російський драматичний театр імені О. С. Пушкіна

1988 — «Я стою біля ресторану» Е. Радзинський
1988 — «Зірки на ранковому небі» А. Галін
1989 — «Сцени з подружнього життя» Бергман
1989 — «Цей палко закоханий» Н. Саймон
1990 — «Кіт домашній середньої пухнастості» Н. Войнович
1991 — «Чарівні кільця Альманзора» Т. Габбе
1996 — «Склянка води» Е. Скриба
2016 — «37 листівок» Майкла МакКівера^[6]

Харківський академічний театр музичної комедії

«Любов у стилі Джаз» за п'єсою Вальтера Колло^[7]

Навчальний театр ХНУІ «5-й поверх» (Театр «Майстерня 55»)

«Влада темряви» Л. Толстой
«Оркестр» Ж. Ануй
«Сімейне торжество» Вег
«Ідіот» Ф. Достоєвський
«В ритмі бугі» за оповіданням «Я люблю бугі-вугі» Юрія Короткова^[8]
«Різдвяна історія» Т. Шевченка
«Чайка» А. Чехов
«Злочин і покарання» Ф. Достоєвський
«Три високі жінки» Е. Олбі
2019, 25 січня — «Ісус Христос — суперзірка» рок-опера Тіма Райса на музику Ендрю Ллойд Веббера
2019, 19 жовтня — «П'ять хвилин до нуля» за мотивами п'єси «Кінець світу» Юрія Зойфера (у виставі використовувалися зонги, текст до яких написав сам Зойфер, музику до зонгів написав випускник другого набору «Майстерні 55» Максим Авксент'єв)^[2]
«Три сестри» за п'єсою Антона Чехова

Різні театри

«Валентин і Валентина» М. Рощин
«Лютий» М. Шатров
«Жорстокі ігри» А. Арбузов
«Скарб» Прістлі
«Правда, нічого крім правди»
«Дикий ангел» Коломієць
«Поговоримо про дивацтва любові» Р. Мамлин
«Повість полум'яних літ» А. Довженка
«Назар Стодоля» Т. Шевченка
«Людина з Ламанчі» (мюзикл) Д. Вассерман
«Пророк» Ст. Винниченка
«Алібаба і 40 листів перської базару»
«Ендшпіль» Беккет
«Шантропа» Саксаганський
«Ой, не ходи, Грицю» Старицький
«Продається динозавр»
«В очікуванні короля» Мольєр
«Конкурс» Галін
«Боїнг — Боїнг» М. Камолетті
«8 люблячих жінок» Робер Тома
«Чарівний голос Джельсоміно»
«Шельменко — денщик» Григорій Квітка-Основ'яненко
«Остання жінка сеньйора Хуана» Л. Жуховицкий
«Эквус» Шеффер
«Остання стрічка Креппа» Семюеля Бекета

Режисерські роботи на телебаченні

Короткометражний ігровий фільм «Навколо любові»

Документальні нариси на Харківському обласному телебаченні

1990 — «Блиск і убогість російського театру»
1991 — «Вчитель — Р. О. Черкашин»
1993 — «Майстерня»
1993 — «Містика в мистецтві»

Нагороди та визнання

Заслужений діяч мистецтв України

Примітки

↑ Людмила КОЛОСОВИЧ (2020). Про постановку вистави «Вірочка» за А.П.Чеховим у Донецькому академічному обласному драматичному театрі (м. Маріуполь) (PDF) (укр.). Науковий вісник «Курбасівські читання» №15. Процитовано 6 серпня 2022.
↑ ^а ^б Сергій ВИННИЧЕНКО (26 жовтня 2020). 2019 рік українського театру. Харківський часопис–2 (укр.). Портал «Театральна риболовля». Процитовано 1 серпня 2021.
↑ У Харкові побили режисера Садовського. Він помер у лікарні (укр.). Гордон. 16 листопада 2020. Процитовано 1 серпня 2021.
↑ Український режисер помер після жорстокого побиття
↑ Аліка ПІХТЕРЕВА (18 листопада 2020). У Харкові поховали режисера, який помер після нападу невідомого (укр.). «Об'єктив». Процитовано 19 листопада 2020.
↑ Елена КОВАЛЬСКАЯ (3 липня 2016). Премьера в Харьковском театре: «Родителям нужно звонить не по телефону, а в дверь» (рос.). «Вечерний Харьков». Процитовано 2021-8-1.
↑ Наталья ВАСИЛЬЕВА. В Харькове попытались поставить мюзикл в формате 6D (рос.). Центр культуры и искусства. Процитовано 2021-8-1.
↑ Студенты-стиляги искали костюмы по секонд-хендам (рос.). «Вечерний Харьков». 28 березня 2016. Процитовано 2021-8-1.

Джерела

Мистецтво України: біографічний довідник / за ред. А. В. Кудрицького. — Київ : «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1997. — С. 522—523. — ISBN 588-500-042-5.
Харківський національний університет мистецтв імені І. П Котляревського. 1917—2017 : мала енцикл. : у 2-х т. Т. 2 : Театральне мистецтво. Загальноуніверситетські кафедри і підрозділи. — Харків, 2017. — С. 326—327 : фот. — ISBN 978-617-7445-39-4.

Посилання

[Курбасівські_читання_2020-1] Людмила КОЛОСОВИЧ (2020). Про постановку вистави «Вірочка» за А.П.Чеховим у Донецькому академічному обласному драматичному театрі (м. Маріуполь) (PDF) (укр.). Науковий вісник «Курбасівські читання» №15. Процитовано 6 серпня 2022.

[Харківський_часопис-2] а ^б Сергій ВИННИЧЕНКО (26 жовтня 2020). 2019 рік українського театру. Харківський часопис–2 (укр.). Портал «Театральна риболовля». Процитовано 1 серпня 2021.

[Напад_Гордон-3] У Харкові побили режисера Садовського. Він помер у лікарні (укр.). Гордон. 16 листопада 2020. Процитовано 1 серпня 2021.

[4] Український режисер помер після жорстокого побиття

[Садовський_Об'єктив-5] Аліка ПІХТЕРЕВА (18 листопада 2020). У Харкові поховали режисера, який помер після нападу невідомого (укр.). «Об'єктив». Процитовано 19 листопада 2020.

[37_листівок_Вечерній_Харків-6] Елена КОВАЛЬСКАЯ (3 липня 2016). Премьера в Харьковском театре: «Родителям нужно звонить не по телефону, а в дверь» (рос.). «Вечерний Харьков». Процитовано 2021-8-1.

[Джаз_Центр_мистецтва-7] Наталья ВАСИЛЬЕВА. В Харькове попытались поставить мюзикл в формате 6D (рос.). Центр культуры и искусства. Процитовано 2021-8-1.

[Бугі_Вечерній_Харків-8] Студенты-стиляги искали костюмы по секонд-хендам (рос.). «Вечерний Харьков». 28 березня 2016. Процитовано 2021-8-1.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]

Садовський Леонід Вікторович
Народився	1 серпня 1949(1949-08-01) Єнакієве, Сталінська область, Українська РСР, СРСР
Помер	16 листопада 2020(2020-11-16) (71 рік) Харків, Україна
Країна	СРСР Україна
Діяльність	театральний режисер, педагог
Alma mater	Харківський державний інститут мистецтв ім. І. П. Котляревського (1987) і Харківський державний інститут культури (1977)
Заклад	Харківський національний університет мистецтв імені Івана Котляревського
Нагороди