Савін Петро Миколайович

Петро Миколайович Савін (рос. Пётр Николаевич Савин; 19 січня (1) лютого 1906, Москва, Російська імперія — 8 квітня 1981, Москва, РРФСР, СРСР) — радянський актор. Заслужений артист РРФСР (1958).

Савін Петро Миколайович
рос. Пётр Николаевич Савин
Народився	19 січня (1 лютого) 1906 Москва, Російська імперія
Помер	8 квітня 1981(1981-04-08) (75 років) Москва, СРСР
Поховання	Востряковський цвинтар
Громадянство	Російська імперія  СРСР
Діяльність	актор
Заклад	Центральний академічний театр Російської арміїd, Мосфільм і Державний театр кіноактора
Роки діяльності	з 1925
Партія	ВКП(б)
IMDb	nm0767718
Нагороди та премії
Савін Петро Миколайович у Вікісховищі

Біографія

Народився в родині слюсаря та домогосподарки. Після закінчення школи пішов працювати слюсарем на чавуноливарний завод. В 1925 році знявся в невеликому епізоді фільму «Хрест і маузер», що вплинуло на подальший вибір професії. Того ж року вступив на кінокурси імені Чайковського, навчання на яких став поєднувати з роботою на заводі. Закінчивши кінокурси в 1927 році, став багато зніматися, граючи, в основному, своїх сучасників — молодих робітників і сільських хлопців. Серед кращих робіт раннього періоду: Васька («Мереживо»), Тимошка («Гармонь»), Петро Іванович («Випадкова зустріч»), Ємеля («По щучому велінню»), Гараєв («Тимур і його команда») тощо.

На початку німецько-радянської війни був евакуйований в Алма-Ату, де продовжив роботу на Центральній об'єднаій кіностудії. З 1943 по 1946 роки був актором Центрального театру Червоної Армії. У 1946 році був прийнятий в штат кіностудії «Мосфільм» та театру-студії кіноактора. З 1951 по 1954 працював в театрі Групи радянських військ у Німеччині.

З віком перейшов на ролі другого плану і епізоди, граючи, в основному, робочих, керівних працівників і військових. Серед робіт: Мальцев («За вітриною універмагу»), замполіт («Солдат Іван Бровкін»), Попов («Пригоди Артемка»), Балашов («Шторм»), Чужинець («Нахаленок»), Тимохін («Війна і мир»).

Був тричі одружений. Від першого шлюбу мав дочку, від другого — сина Олександра, який став кінооператором. Втретє одружився в 1946 році і прожив з дружиною до своєї смерті.

В результаті хвороб, в 1975 році був змушений звільнитися з «Мосфільму».

Похований в Москві на Востряковському кладовищі.

Фільмографія

• 1925: Хрест і маузер — хуліган
• 1927: Кінокар'єра дзвонаря (короткометражний) — Петя
• 1928: Мереживо — Васька
• 1928: Бранці моря — червоноармієць
• 1929: Чорне вітрило — Найдьонов, комсомолець
• 1930: Соромно сказати — Федя Лящ, військовий моряк
• 1931: Особа ворога — Яшка Степанов
• 1931: Розгром — Чиж
• 1932: Крила — Олексій
• 1933: Зрада — епізод
• 1933: Конвеєр смерті — Крісті, листоноша
• 1934: Гармонь — Тимошка-гармоніст
• 1935: Дуель (короткометражний) — Валентин
• 1935: Останній табір — Сенько, конюх
• 1936: Про дивацтва любові — баяніст санаторію
• 1936: Випадкова зустріч — Петро Іванович, конструктор іграшок
• 1937: Ущелина Аламасів — Светланов, кінооператор експедиції
• 1938: Гайчі — епізод
• 1938: По щучому велінню — Ємеля
• 1939: Боротьба триває — Ганс, комсомолець
• 1939: Комендант Пташиного острова — червонофлотець
• 1939: Особиста справа — вчитель
• 1939: Ніч у вересні — шахтар, Слива, диригент самодіяльного оркестру
• 1939: Трактористи — танкіст, один Клима Яскраво
• 1940: Тимур і його команда — Георгій Гараєв, дядько Тимура
• 1941: Бойова кінозбірка № 3 — розвідник Бєлкін в новелі «Мужність»
• 1941: У тилу ворога — командир батареї
• 1941: Весняний потік — Костя Уманцев, старший піонервожатий
• 1943: Син Таджикистану — боєць
• 1944: Поєдинок — черговий адміністратор
• 1945: Це було в Донбасі — гімназист
• 1946: Наше серце — конструктор
• 1946: Перша рукавичка — уболівальник
• 1947: Хлопчик з околиці — помічник машиніста
• 1947: Повість про «Несамовитого» — Кочетков
• 1948: Мічурін — член ревкому
• 1948: Повість про справжню людину — шофер вантажівки
• 1948: Шлях слави — нормувальник
• 1949: Сталінградська битва — гвардієць
• 1955: За вітриною універмагу — лейтенант міліції Мальцев
• 1955: Солдат Іван Бровкін — замполіт
• 1956: Два життя (короткометражний) — коваль Федір
• 1956: Море кличе — Петро, ​​рибалка
• 1956: Образа (короткометражний) — епізод
• 1956: Пригоди Артемки — матрос 2-го класу Попов
• 1956: Пролог — Косий
• 1957: Дівчина без адреси — лейтенант міліції
• 1957: До Чорного моря — Стрельников, викладач автошколи
• 1957: На острові Дальному… — Кравцов
• 1957: Мета його життя — Гапоненко
• 1957: Шторм — Степан Балашёв
• 1958: Дорога моя людина — кухар польової кухні
• 1958: Стукайте в будь-які двері — шофер таксі
• 1959: У нашому місті (короткометражний) — епізод
• 1959: Зорі назустріч — Єгоров
• 1959: Доля людини — господар будинку
• 1960: Ровесник століття — Бутягин
• 1960: Російський сувенір — начальник мисливського господарства
• 1966: «Я солдат, мамо»