Савін Гурій Миколайович
Гурій Миколайович Савін | |
---|---|
Народився | 19 січня (1 лютого) 1907 Весьєгонськ, Тверська губернія, Російська імперія |
Помер | 28 жовтня 1975 (68 років) Київ, Українська РСР, СРСР |
Поховання | Байкове кладовище |
Країна | СРСР |
Діяльність | фізик |
Alma mater | Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара |
Галузь | теорія пружності |
Заклад | ЛНУ ім. І. Франка |
Посада | ректор Львівського університету |
Науковий ступінь | доктор фізико-математичних наук |
Відомі учні | Гриліцький Дмитро Володимирович |
Аспіранти, докторанти | Гриліцький Дмитро Володимирович |
Членство | НАНУ |
Партія | КПРС |
Нагороди |
Гурій Миколайович Савін (* 19 січня (1 лютого) 1907, Весьєгонськ — 28 жовтня 1975, Київ) український радянський вчений у галузі механіки, академік АН УРСР (з 1948 року, член-кореспондент з 1945 року). Член ВКП (б) з 1939 року.
Біографія
ред.Народився 19 січня (1 лютого) 1907 року у місті Весьєгонську Тверської губернії Російської імперії (нині районний центр Тверської області Росії).
У 1932 році закінчив Дніпропетровський університет; з 1932 року викладав у Дніпропетровському інженерно-будівничому інституті, з 1941 року — його професор. З 1945 року член-кореспондент, з 1948 року — дійсний член АН УРСР. У 1940–1945 роках директор Інституту гірничої механіки АН УРСР; 1945—1948 роках очолював науково-дослідні установи АН УРСР у Львові, в 1945–1952 роках — професор (в 1948–1952 роках ректор) Львівського університету. У березні 1952–1957 роках — віцепрезидент АН УРСР і професор Київського університету; з 1957 року завідувач відділу теорії пружності в Інституті механіки АН УРСР (в 1958–1959 роках його директор). З 1955 року відповідальний редактор журналу «Прикладна Механіка».
Помер 28 жовтня 1975 року в Києві. Похований у Києві на Байковому кладовищі.
Відзнаки
ред.- Сталінська премія (1952);
- Заслужений діяч науки і техніки УРСР (19.10.1966);
- Премія ім. О. М. Динника АН УРСР (1973).
Твори
ред.Гурій Савін автор понад 180 друкованих праць, головним чином з теорії пружності та з ділянки гірничих підйомних пристроїв. Серед них:
- Давление системы абсолютно-жестких штампов на упругую анизотропную полуплоскость, «Сообщения грузинского филиала Академии наук СССР», 1940, т. 1, № 10;
- Концентрация напряжений около отверстий, М.—Л., 1951;
- Динамическая теория расчета шахтных подъемных канатов, Київ. 1949;
- Смешанная задача для анизотропной полуплоскости, «Ученые записки Львовского университета», 1950, т. 5, вип. 2;
- О динамических усилиях в шахтном подъемном канате при подъеме груза, «Украинский математический журнал», Київ. 1954, № 2;
- Про основні рівняння динаміки шахтного підіймального каната (підіймання вантажу), «Прикладна механіка», Київ, 1955, вип. 1;
- Курс теоретической механики, Київ. 1957 (у співавторстві)[1].
Пам'ять
ред.2 грудня 1985 року в Києві на фасаді Інституту механіки імені С. П. Тимошенка по вулиці Нестерова, 3 Гурію Савіну встановлено меморіальну дошку (бронза; барельєф; скульптор О. В. Молдаван-Фоменко, архітектор М. М. Фещенко)[2].
Примітки
ред.- ↑ dic.academic.ru(рос.)
- ↑ Цікавий Київ [Архівовано 25 вересня 2013 у Wayback Machine.](рос.)
Література
ред.- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.;
- Путята Т. В., Фрадлін Б. Н., Діяльність видатних механіків на Україні, Київ, 1952;
- Ишлинский А. Ю. [та інші], Гурий Николаевич Савин (К 50-летию со дня рождения), «Укр. математич. журнал», 1957, № 2.