Савіна Марія Гаврилівна
Марі́я Гаври́лівна Са́віна (рос. Мария Гавриловна Савина, дівоче — Подраменцова; 30 березня (11 квітня) 1854, Кам'янець-Подільський — 8 вересня (21 вересня) 1915, Петроград, нині — Санкт-Петербург) — російська актриса.
| Савіна Марія Гаврилівна | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народилася |
30 березня (11 квітня) 1854[1] Кам'янець-Подільськ, Російська імперія[1] | |||
| Померла |
8 (21) вересня 1915 (61 рік) Петроград, Російська імперія[2] | |||
| Громадянство |
 Російська імперія | |||
| Діяльність | акторка | |||
| Заклад | Александринський театр | |||
| Нагороди та премії | ||||
|
| ||||
 Савіна Марія Гаврилівна у Вікісховищі | ||||
Біографічні дані ред.
Народилася в родині чиновника 12-го класу, скромного викладача чистописання та малювання Кам'янець-Подільської чоловічої гімназії Гаврила Подраменцова. Невідомо, як склалася б її доля, якби не пристрасне захоплення батька театром. Пробувала свої сили на сцені й Маріїна мама — Марія Петрівна. Недарма, спогади Марії про Кам'янець-Подільський чисто театральні: собача комедія, яку зображав дресований пудель в актовій залі гімназії; участь у благодійному спектаклі, який улаштували Маріїні батьки.
Пропрацювавши вісім років (1851—1859) викладачем гімназії, Гаврило Миколайович, підігрітий успіхами в любительських спектаклях, зважився на рішучий крок — покинути забезпечене місце з державною квартирою заради примарної акторської кар'єри. Він підібрав собі й відповідне сценічне ім'я — Гаврило Стремлянов. 1860 року родина Подраменцових назавжди покидає Кам'янець-Подільський й переїжджає до Одеси. А в гімназії місце викладача чистописання й малювання з 1859 року замість Гаврила Подраменцова обіймає український художник Іван Васьков.
Уже семирічною Марія бере участь у спектаклях. А 3 червня 1864 року в Одесі для 10-літньої актриси, що виступає під сценічним іменем Марія Стремлянова, навіть влаштували бенефіс. У серпні 1869 року у Мінську 15-літня Марія здобула перший ангажемент і стала професійною актрисою. Наступного року Марія виходить заміж за актора Миколу Славича й, узявши його сценічний псевдонім, назавжди стає на сцені Марією Савіною.
Шлюб був випадковий: безглуздість і непотрібність його стала зрозумілою уже на третій день. Чоловік пиячив, з приятелями пропадав у клубі, з'являвся додому лише під ранок, п'яний, усе програвши. Невдалим був й другий шлюб (1882) з Микитою Всеволожським. З гіркотою казала Марія Гаврилівна, що вона вдова при двох живих чоловіках. І лише 1910 року, вийшовши заміж утретє, актриса вперше відчула надійне чоловіче плече свого супутника — Анатолія Молчанова.
В Александринському театрі ред.
Поворотним днем в акторському житті Марії Савіної стало 9 квітня 1874 року, коли 20-літня провінційна актриса з великим успіхом дебютувала на сцені Александринського театру у Санкт-Петербурзі (нині — Російський академічний театр драми імені Олександра Пушкіна). Посівши центральне місце в петербурзькій трупі, Савіна потім усе життя в безперервній боротьбі доводила своє право на прем'єрство.
41-й сезон Савіна провела як прима на сцені Александринського театру. Разом із Марією Єрмоловою, Гликерією Федотовою, Поліною Стрепетовою, Вірою Коміссаржевською у другій половині ХІХ — на початку XX століть входила до п'ятірки найкращих російських актрис.
Чверть віку (1887—1911) Савіна щороку відправлялася в гастрольні поїздки по провінції.
1899 року Марії Гаврилівні надали почесне звання — заслужена артистка імператорських театрів. Досконало володіла мистецтвом стислої, вичерпної характеристики персонажів. Грі властиві простота, психологічна тонкість і вишуканість.
Ролі ред.
- Вірочка («Місяць на селі» Івана Тургенєва).
- Юлія Тугіна («Остання жертва» Олександра Островського).
- Акуліна («Влада темряви» Льва Толстого).
Вшанування ред.
У 1946-1991 роках у Львові була вулиця Марії Савіної (нині — вулиця Якова Остряниці).
Примітки ред.
- ↑ а б П. В. Савина, Марья Гавриловна // Энциклопедический словарь — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1900. — Т. XXVIIIа. — С. 31–32.
- ↑ Савина Мария Гавриловна // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
Література ред.
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1983. — Т. 9 : Поплужне — Салуїн. — 558, [2] с., [24] арк. іл. : іл., табл., портр., карти + 1 арк с. — С. 541.
- Митці України : Енциклопедичний довідник / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — 848 с. — ISBN 5-88500-042-5. [Архівовано з першоджерела 12 вересня 2022.] — С. 509.
- Іванов А. Наша землячка в репертуарі письменника // Прапор Жовтня. — 1968. — 17 серпня. — С. 4.
- Козлова Н. М. Г. Савіна: Наші славетні // Прапор Жовтня. — 1972. — 24 березня. — С. 4.
- Лебедєва О. В. Вона народилась на Поділлі // Духовні витоки Поділля: Творці історії краю: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції (9—11 вересня 1994 р., м. Кам'янець-Подільський). — Хмельницький: Поділля, 1994. — С. 112—114.
- Савін Ю. Сцена — її життя // Прапор Жовтня. — 1989. — 9 вересня. — С. 6.
- Завальнюк О. М., Комарніцький О. Б. Минуле і сучасне Кам'янця-Подільського. — Випуск 1. — Кам'янець-Подільський, 2003. — С. 74—79.
Посилання ред.
- Савина Марія // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1964. — Т. 7, кн. XIII : Літери Риз — Се. — С. 1657. — 1000 екз.