Вікіпедія

Савва Володимир Іванович

український історик, викладач, науковець, громадський діяч

Володимир Іванович Савва (нар. 14 лютого 1865, Кишинів — пом. бл. 26 лютого 1920, Харків) — український історик, викладач, громадський діяч. Професор Харківського університету. Статський радник (1900)[5].

Савва Володимир Іванович
Народився14 лютого 1865(1865-02-14)[1][2][…]
Кишинів, Бессарабська губернія, Російська імперія
Помер26 лютого 1920(1920-02-26)[1][2][…] (55 років)
Харків, Харківська губернія, Українська СРР
Країна Російська імперія
 Українська СРР
Місце проживанняХарків
Діяльністьгромадський діяч, історик, викладач університету
Галузьісторія
Відомий завдякиЧлен Правління Харківської громадської бібліотеки (ХГБ).
Знання мовросійська[4]
ЗакладХНУ ім. В. Н. Каразіна
Посадапрофесор Імператорського Харківського університету

Життєпис

ред.

Савва Володимир Іванович народився 14 лютого 1865 у родині чиновника. Освіту здобув у першій кишинівській гімназії (1884).

1888 року закінчив історичне відділення Історико-філологічного інституту князя Безбородька у Ніжині.

У 1892 році склав магістерський іспит з російської історії.

1895 року проводив наукові читання для освітян як член університетського Історико-філологічного товариства, педагогічного відділу та лекційного комітету при ньому.

З 1895—1905 та 1909—1917 роки  — професор Імператорського Харківського університету[6].

1900 року викладав у Харківському інституті шляхетних панн, читав лекції з історії Росії на курсах для робітників, курсах для жінок при Харківському університеті. З 1900 р. — статський радник[7].

За час роботи в університеті написав близько 30 наукових праць — монографій, статей, рецензій, головно з історії державних установ та політико-правової думки Росії кінця XV—XVI ст.

Захистив магістерську дисертацію «Московские цари и византийские василевсы. К вопросу о влиянии Византии на образование идеи царской власти московских государей» (1902).

Викладав історію Московської держави на історико-філологічному факультеті, а також на курсах, організованих за сприяння науковців університету для робітників і ремісників Харкова (1900—1917).

Працював на кафедрі російської історії Харківського університету на посаді приват-доцента з перервами (1895—1911) роки та виконував обов'язки екстраординарного професора (1912—1917).

Володимир Іванович був активним у громадській роботі. Значні зусилля він докладав до розбудови Харківської громадської бібліотеки (ХГБ). З грудня 1902 року він є кандидатом у члени Правління книгозбірні, а з грудня 1903 — член Правління[8].

Савва В. І. у Харківській громадській бібліотеці працював у відділі рукописів і автографів. Він є одним із засновників відділу. Савва брав участь у збиранні, описі та збереженні колекцій.

З 1903 року В. І. Савва завідував архівом бібліотеки разом з А. П. Кадлубовським і В. Ю. Данилевичем. Був у складі групи до обов'язків якої входило спілкування з авторами, видавцями, установами стосовно безкоштовного надсилання книжок. Займався складанням списків для комплектування книгозбірні.

Володимир Савва був активним популяризатором фонду бібліотеки в газеті «Харківські губернські відомості».

Декілька років працював професором Історико-філологічного інституту князя Безбородька (1905—1909) у Ніжині, а в 1910 році В. І. Савву знову обрали співробітником бібліотеки і кандидатом у члени Правління. Серед його обов'язків було спостереження за поповненням каталогу.

Професор Савва перебував у списках членів ХГБ другого десятиріччя XX століття[9].

Савва І. В. був аполітичним під час воєн та революційних подій, що відбулися, але брав деяку участь у заходах з підтримки Добровольчої армії.

Деякі довідкові видання повідомляють що, більшовики розстріляли професора університету В. І. Савву. Проте джерел цієї інформації наразі не виявлено. Згідно з іншими публікаціями,

В. І. Савва помер близко 26 лютого 1920 р.

Наукова діяльність

ред.

Професор Савва Володимир Іванович був членом:

Брав участь у XII (1902), ХІІІ (1905), XV (1911) археологічних з'їздах.

Володимир Іванович Савва кавалер російських орденів Святої Анни II ступеня та Святого Станіслава II ступеня.

Досліджував історію Московської держави і Російської імперії, Лівобережної та Слобідської України. Є автором близько 30 наукових праць. Його студії з рецепції візантійських державотворчих традицій у Московському царстві стали помітним явищем для розвитку візантинознавства та русистики у Харківському університеті. Науковцями розпочато вивчення його надзвичайно обширного рукописного спадку[10].

Праці

ред.
  • О времени и месте крещения русской великой княгини Ольги. Харьков, 1890.
  • К истории духоборцев Харьковской губернии. Харьков, 1
  • Путешествие антиохийского патриарха Макария в Россию в половине XVII в., описанное архидиаконом Павлом Алеппским // Киевская старина. 1899. Т. LXVI. С. 70–83.
  • Московские цари и византийские василевсы: к вопросу о влиянии Византии на образование идеи царской власти московских государей. Харьков, 1901.
  • Из Слободской-украинской старины конца XVIII в. Нежин, 1906.
  • Вновь открытые полемические сочинения XVII в. против еретиков. Санкт-Петербург, 1907.
  • Арзамасские и барминские будные станы: Приходо-расходные и сметные книги 1679—1680 гг. / подгот. к печати, предисл. В. И. Саввы. Москва, 1908.
  • К истории о вольнодумстве в гимназии высших наук кн. Безбородко. Харьков, 1908.
  • Сочинение против епископов XVIII века. Москва, 1909.
  • Заметки о Боярской думе в XVI в. Петроград. 1915.
  • О Посольском приказе в XVI в. Харьков. 1917.
  • Дьяки и подьячие Посольского Приказа в XVI веке. [Б. м.], 1983.

Джерела

ред.
  • Историко-филологический факультет Харьковского университета за первые сто лет его существования (1805—1905). Харьков, 2007. 45, 168, 390, XII с., 15 с. портр., 46 с.
  • Коваленко О. Б. Савва Володимир Іванович // Енциклопедія історії України: у 10 т. Т. 9: Прил–С. Київ, 2012. С. 414.
  • Кравченко В. В., Литвинова В. П. Изучение отечественной истории в Харьковском университете в дооктябрьский период (1805—1917) // Вестн. Харьк. ун-та. № 357 : Историческая наука в Харьковском университете (к 185-летию ХГУ). Вып. 24. Харьков, 1991. С. 24–37.
  • Лосієвський І. Я. Відділ рідкісних видань і рукописів Харківської державної наукової бібліотеки ім. В. Г. Короленка: історія та сучасність // Колекції пам'яток писемності та друку у бібліотечних фондах України: проблеми формування, збереження, розкриття: матеріали наук.-практ. конф., присвяч. 100-річчю відділу рідкісних видань і рукописів ХДНБ ім. В. Г. Короленка. Харків, 2003. С. 22–38.
  • Отчет Харьковского коммерческого института за 1916—1917 учебный год // Известия Харьковского коммерческого института. 1918. № 1. С. 14–77.
  • Отчеты Харьковской общественной библиотеки за 17, 18, 20, 21, 25 — 28 годы ее существования.
  • Павлова Т. Г. Столетний юбилей историко-филологического факультета: взгляд из XXI столетия // Историко-филологический факультет Харьковского университета за первые 100 лет его существования (1805—1905) Харьков, 2007. С. 5–45.
  • Савва Володимир Іванович (1865—1918) // Гранатович Л. В. Викладачі Ніжинської вищої школи: біобібліогр. покажч. Ч. 1: 1820—1920. Ніжин, 2001. С. 164—166.
  • Савва Володимир Іванович (1865—1920): [біогр. довідка] // Біобібліографічний словник учених Харківського університету. Т. 2: Історики (1905—1920, 1933—2000) рр. Харків, 2001. С. 94–96.
  • Савва Володимир Іванович (1865—1920): [біогр. довідка] // Історики Харківського університету: біобібліогр. довід. (1905—2013 рр.) Харків, 2013. С. 211—212.
  • Савва Владимир Иванович [автобиография] // Историко-филологический факультет Харьковского университета за первые 100 лет его существования (1805—1905) Харьков, 2007. С. 344—345. Репринт. изд.: Харьков, 1908.
  • Танько О. І. «Зразкова і найбільш видатна» // Бібліотека в історичному просторі трьох епох. До 125-річчя Харківської державної бібліотеки ім. В. Г. Короленка. Нариси. Ювілейне видання. Харків, 2011. С. 36–59.
  • Харківський національний університет ім. В. Н. Каразіна за 200 років Харків, 2004. 750 с.

Примітки

ред.
  1. ↑ а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ а б в NUKAT — 2002.
  3. ↑ а б в Bibliografie dějin Českých zemí — 1905.
  4. ↑ Чеська національна авторитетна база даних
  5. ↑ Савва Володимир Іванович (1865—1920): [біогр. довідка] // Історики Харківського університету: біобібліогр. довід. (1905—2013 рр.). — Харків, 2013. — С. 211—212.
  6. ↑ Вячеслав Корнієнко З листування Єгора Рєдіна з Миколою Сумцовим // Софія Київська: Візантія. Русь. Україна. Вип. ІІІ: збірка наукових праць, присвячена 150-літтю з дня народження Єгора Кузьмича Рєдіна (1863—1908) / Від. ред. д. іст. наук, проф. Ю. А. Мицик; упоряд. Д. С. Гордієнко, В. В. Корнієнко. — К., 2013. — С. 36.
  7. ↑ Біобібліографічний словник учених Харківського університету. Т. 2. Історики (1905—2012) / [уклад. О. М. Богдашина, В. І. Бутенко, С. Р. Марченко та ін. ; відп. ред. С. І. Посохов] / 2-е вид., випр. та доп. — Х. : ХНУ імені В. Н. Каразіна, 2012. — С. 248—250
  8. ↑ Шалыганова А. Л. Правление Харьковской общественной библиотеки, 1885—1918: биобиблиог. словарь: [рос.]. — Харьков: Федорко, 2016. — С. 218—219. — ISBN 978-617-7298-43-3.
  9. ↑ Савва Володимир Іванович Бібліотечна енциклопедія Харківщини. libenc.korolenko.kharkov.com (укр.). 25 грудня 2017. Процитовано 8 лютого 2022.
  10. ↑ Домановська М. Є. Володимир Іванович Савва як візантиніст (до 150-річчя від дня народження) // Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. — 2015. — Серія: Історія України. Українознавство: історичні та філософські науки. — Вип. 20. — С. 112—117.

Посилання

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Савва_Володимир_Іванович&oldid=41562686