Ріхард Шульце-Коссенс

Ріхард Шульце-Коссенс (нім. Richard Schulze-Kossens; 2 жовтня 1914, Берлін3 липня 1988, Дюссельдорф) — німецький офіцер, оберштурмбаннфюрер СС. Особистий ад'ютант Йоахіма фон Ріббентропа і Адольфа Гітлера, а також командир 38-ї гренадерської дивізії СС «Нібелунги». Кавалер Німецького хреста в золоті.

Ріхард Шульце-Коссенс
нім. Richard Schulze-Kossens
Richard Schulze-Kossens.jpg
Ріхард Шульце (Москва, 23 серпня 1939)
Народився 2 жовтня 1914(1914-10-02)[1][2]
Spandaud, Шпандау, Берлін, Німецька імперія[1]
Помер 3 липня 1988(1988-07-03)[1][2] (73 роки)
Дюссельдорф, ФРН[1]
·рак легень
Громадянство
(підданство)
Flag of Germany.svg Німеччина
Діяльність офіцер, дипломат
Учасник Друга світова війна
Членство СС
Військове звання оберштурмбаннфюрер
Партія Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини
Нагороди
Золотий німецький хрест
Залізний хрест 1-го класу Залізний хрест 2-го класу
Кавалер ордена «За хоробрість» (Болгарія)
Бронзовий нагрудний знак ближнього бою
За поранення (нагрудний знак)
Орден Хреста Свободи 4-го класу з мечами
Спортивний знак СА Німецька імперська відзнака за фізичну підготовку
Почесний кут старих бійців
Кільце «Мертва голова»
Штурмовий піхотний знак в бронзі

БыографыяРедагувати

9 листопада 1934 року вступив у СС (посвідчення № 264 059) і 27 листопада був зарахований в полк «Лейбштандарт СС Адольф Гітлер», розміщений в Берліні.

З листопада 1934 по березень 1935 року навчався на навчальних курсах підготовки офіцерів в Ютербозі, а з квітня 1935 по лютий 1936 року — в юнкерському училищі СС в Бад-Тельці, і в лютому-березні 1936 року — на курсах підготовки командирів взводів в Дахау.

Проходив службу в якості командира взводу в 2-му штурмбанні штандарту СС «Ельба» в Ліхтенбурзі (1 квітня 1936 — 1 березня 1937), ад'ютанта командира підрозділів СС «Мертва голова» Теодора Айке (1 березеня — 10 липня 1937) і ад'ютанта командира 3-го штандарта СС «Тюрингія» (10 липня 1937 — 15 листопада 1938). З 1 травня 1937 року — член НСДАП. З 15 листопада 1938 по 1 квітня 1939 року — командир роти 3-го штандарта СС «Тюрінгія». Потім переведений в Головне управління СС в якості ад'ютанта начальника Головного управління СС Августа Гайссмаєра (1 квітня 1938 — 8 червня 1939).

8 червня 1939 року Шульце був призначений ад'ютантом Імперського міністра закордонних справ Йоахіма фон Ріббентропа, у серпні 1939 року супроводжував його в Москву на переговори з укладення пакту Молотова-Ріббентропа. 26 лютого 1940 року знову повернувся в «Лейбштандарт СС Адольф Гітлер».

З 29 лютого 1940 по 6 серпня 1941 рік служив у 2-й роті 1-го батальйону полку «Лейбштандарт СС Адольф Гітлер» командиром взводу (29 лютого — 11 червня 1940) і командиром роти (11-18 червня 1940; 1 серпня 1940 — 16 листопада 1941). Деякий час тимчасово виконував обов'язки командира 1-го батальйону «Лейбштандарт». Брав участь у Французькій і Балканській кампаніях, а також у боях на радянсько-німецькому фронті.

З 18 червня 1940 по 1 серпня 1940 року знову короткий час виконував обов'язки ад'ютанта Ріббентропа.

16 серпня 1941 році отримав кульове і осколкове поранення в бою. Після лікування, з 1 жовтня 1941 по 27 жовтня 1942 року був офіцером для доручень Адольфа Гітлера. C 29 жовтня 1942 по 20 листопада 1943 року — особистий ад'ютант Гітлера.

20 листопада 1943 року був призначений інструктором в юнкерське училище СС в Бад-Тельці, де був зарахований в штаб училища і очолив навчальну групу підготовки «німецьких» офіцерів СС.

Після замаху на Адольфа Гітлера 20 липня 1944 року 25 липня знову повернувся до виконання своїх обов'язків особистого ад'ютанта Гітлера.

6 грудня 1944 року призначений командиром 2-го батальйону 25-го гренадерського полку СС 12-ї танкової дивізії СС «Гітлерюгенд», що брала участь в наступі в Арденнах.

З 21 січня по 27 березня 1945 року — начальник юнкерського училища СС в Бад-Тельці, а з 6 по 12 квітня 1945 року — командир 38-ї гренадерської дивізії СС «Нібелунгів».

Здався військам союзників 29 квітня 1945 року. Потім був інтернований в 13-й табір для військовополонених (США), де провів 3 роки в ув'язненні. 10 січня 1948 року було звільнено. Після звільнення, змінив прізвище на Шульце-Коссенс. Займався торгівлею, написав кілька книг.

Сім'яРедагувати

Молодший брат Ганс-Георг Шульце (11 вересня 1917, Берлін) — оберштурмфюрер СС, служив у 1-й роті 1-го батальйону Лейбштандарту СС «Адольф Гітлер» і пропав безвісти на Східному фронті 27 липня 1941 року.

ЗванняРедагувати

НагородиРедагувати

БібліографіяРедагувати

  • Tätigkeitsbericht des Chefs des Heerespersonalamtes General der Infanterie Rudolf Schmundt. 1.10.1942–29.10.1944. Fortgeführt von Wilhelm Burgdorf. Osnabrück 1984.
  • Militärischer Führernachwuchs der Waffen-SS. Die Junkerschulen, Munin-Verlag, Osnabrück 1982 (Zweite, erweiterte Auflage, 1987)
  • Europäische Freiwillige im Bild (gemeinsam mit Heinz Ertel), Munin-Verlag, 1986
  • Rede von Richard Schulze-Kossens für das 1978 vorgesehene Treffen ehemaliger Junker, s. l. e. a. (veröffentlicht ca. 1988)

ЛітератураРедагувати

  • Залесский К. Охранные отряды нацизма. Полная энциклопедия СС. — М.: Вече, 2009. — 816 с. — 5000 экз. — ISBN 978-5-9533-3471-6.
  • Пономаренко Р. 38-я гренадерская дивизия СС «Нибелунги». — М.: Вече, 2010. — 352 с. — (Враги и союзники). — 3000 экз. — ISBN 978-5-9533-5034-1.
  • Осокин А. Великая тайна Великой Отечественной. Ключи к разгадке. — М.: Время, 2010. — 720 с. — (Диалог). — 3000 экз. — ISBN 978-5-9691-0502-7.
  • Reinhard Spitzy: So haben wir das Reich verspielt, 1987, S. 500.
  • Karsten Wilke: Die „Hilfsgemeinschaft auf Gegenseitigkeit“ (HIAG). Veteranen der Waffen-SS in der Bundesrepublik. Schöningh, Paderborn 2011, ISBN 978-3-506-77235-0, S. 395f.
  • Prominente ohne Maske, FZ-Verlag 1986, ISBN 3924309019
  • Jügen Pomorin, Reinhard Junge und Georg Biemann: Geheime Kanäle - Der Nazi-Mafia auf der Spur. Dortmund 1982.

ПриміткиРедагувати

  1. а б в г Національна бібліотека Німеччини, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #110410092 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. а б SNAC — 2010.