Рі́пиця (анат.) — покрита шерстю основа хвоста у хребетних тварин. За СУМ-11 «Ріпиця — Покрита шерстю основа хвоста у хребетних тварин», тобто мова йде про проксимальний, а не дистальний хвостовий хребець[1]. Те саме подає і Б. Грінченко: «ріпиця = репиця. Основаніе хвоста позвоночныхъ животныхъ.»[2].

У тваринництвіРедагувати

КонярствоРедагувати

 
Ріпиця вкрита товстим шаром волосся. На фото — круп коня Пржевальського

Зона ріпиці хвоста у коней — є однією з шести зон (ріпиця, поперек, холка, шия, ребра, плечі) по яких визначається вгодованість тварини при підрахунку балів для оцінки кондиції коня. А також, є однією із статей, по яких проводиться опис відмітин і прикмет коней при ідентифікації і реєстрації тварин. У сірих коней під ріпицею хвоста, на анусі, вим'ї, між нижніми щелепами, біля вушних лімфатичних вузлів і в інших місцях може утворюватися меланосаркома — чорновик[3].
У племінній роботі у конярстві перед паруванням кобилі щільно забинтовують хвіст від ріпиці до половини довжини.

У щоденний догляд за конем також входить обмивання всіх фізіологічних отворів, включаючи ділянку під ріпицею, яку уважно промивають, бо через товстий шар волосся, спрямованого в різні боки, мильна вода до її шкіри не проникає[3].

У мовіРедагувати

У синтаксичних конструкціях в українській мові слово ріпиця також може вживатися як допоміжний виразовий засіб для точнішого висловлення думки:

  • «Аж по са́му рі́пицю» — уживається для вираження крайньої межі в чому-небудь; повною мірою, повністю, до решти:
«Іди, вони (німці) тобі приріжуть (землі). Як одхватять, то аж по саму ріпицю».[4]
  • «Утну́ти по са́му рі́пицю». Змусити кого-небудь бути покірнішим, дуже обмеживши у чомусь:
«Гаркуша промовчав, понурившись над возом. Ой, утнуть, здається, утнуть по саму ріпицю! Їхнє сьогодні право, що хочуть, те й роблять»
(О. Гончар).

У художніх листах для створення іронічного чи саркастичного ефектів:

«Сатана - і той почервоніє од рогів до ріпиці з ганьби за них, а вони так і стоятимуть з випнутими курячими грудьми»[5]

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Ріпиця // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  2. Ріпиця // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  3. а б Гопка Б. М., Хоменко М. П., Павленко П. М. Конярство: Підручник. — К.: Вища освіта, 2004. — 320 с.: іл. ISBN 966-8081-19-6
  4. «Вир» (роман) — Тютюнник Григорій
  5. Лист Остапа Вишні до В.О.Маслюченко// Вишня Остап. Твори: В 4 Т. - К.:Дніпро, 1989. С.418-423 Т.4.

ПосиланняРедагувати