Рікардо Валь-і-Деверо
Рікардо Валь-і-Деверо (ісп. Ricardo Wall y Devereux; 5 листопада 1694 — 26 грудня 1777) — іспанський кавалерійський офіцер ірландського походження, дипломат і міністр, голова уряду Іспанії за часів правління королів Фернандо VI й Карла III.
| Рікардо Валь-і-Деверо | ||
 | ||
 | ||
| ||
|---|---|---|
| 15 травня 1754 — 9 жовтня 1763 року | ||
| Монарх: | Фернандо VI Карл III | |
| Попередник: | Фернандо де Сілва-і-Альварес де Толедо | |
| Наступник: | Херонімо де Грімальді | |
| Народження: |
5 листопада 1694[1][2] Нант, Метрополія Франції, Франція | |
| Смерть: |
26 грудня 1777[2] (83 роки) Гранада, Іспанія | |
| Країна: | Ірландія і Іспанія | |
| Нагороди: | ||
Життєпис ред.
Про ранні роки Рікардо відомо мало. Близько 1710 року він був пажем баварської принцеси Марії-Анни. 1716 року Рікардо залишив Францію та прибув до іспанського королівського двору з рекомендаціями кардинала Хуліо Альбероні. Вже за рік він вступив до військово-морської академії, після випуску з якої служив на іспанському судні Real San Felipe під командуванням адмірала Кастанети. Брав участь у кампанії 1718 року на Сицилії, поки іспанський флот не зазнав поразки біля Пассаро. Після цього Рікардо Валь отримав посаду в Іберійському полку, що брав участь у сухопутних битвах при Мілаццо та Франкавіллі. Під час оборони Мелільї (1720–1721) Валь був капітаном Батавського полку.
Пізніше Рікардо Валь виконував різні доручення, в тому числі супроводжував іспанських дворян у їхніх поїздках до європейських королівських дворів. Під час тих дипломатичних місій майбутній міністр заводив корисні зв'язки, зокрема в Пармі, Відні, Дрездені, Санкт-Петербурзі й Москві.
1729 року він повернувся до Іспанії. Від 1732 до 1734 року був членом експедиції до Тоскани, в результаті якої пармський престол зайняв принц Карлос. У 1734-1735 роках брав участь у неаполітанській війні. 1740 року отримав звання полковника.
1741 року Валь отримав пост енком'єнди Пеньяусенде. 1744 року отримав звання генерал-капітана, брав участь у ломбардійській кампанії війни за австрійську спадщину. За три роки отримав звання бригадира, завівши корисне знайомство з одним із найвпливовіших придворних того історичного періоду Фернандо де Сілвою.
У травні 1747 року перейшов на дипломатичну службу, отримавши пост посланця в Генуї, втім невдовзі Хосе де Карвахаль призначив Рікардо Валя постійним представником іспанського двору в Лондоні.
1754 року Валь був викликаний з Англії до Мадрида, ставши міністром закордонних справ після смерті Хосе де Карвахаля. Вже за кілька місяців Рікардо Валь сам очолив уряд та обіймав посаду прем'єр-міністра (державного секретаря).
За часів свого врядування Валь переймався британськими колоніальними перемогами над Францією, що могло завдати значної шкоди інтересам Іспанської імперії. Він створив таку комерційну мережу в усій Європі, що продовжувала функціонцвати ще впродовж кількох десятиліть після виходу прем'єр-міністра у відставку. Окрім іншого, Валь підтримував науковців і митців. Після смерті Фернандо VI новий король Карл III перезатвердив Рікардо Валя на посту державного секретаря. Вже під кінець кар'єри намагався вийти у відставку, втім король не задовольняв його заяв. Зрештою, 1763 року прем'єр-міністру довелось вдати важку хворобу, й тільки після цього король звільнив його.
Примітки ред.
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б Diccionario biográfico español — Real Academia de la Historia, 2011.
Література ред.
- Coxe's Memoirs of the Kings of Spain of the House of Bourbon (London, 1815)
- Diario del viaje a Moscovia, 1727—1730, of the duke of Liria (vol. xciii. of the Documentos inéditos para la historia de España), (Madrid, 1842, et seq.)
- Téllez Alarcia, D., «La misión secreta de D. Ricardo Wall en Londres (1747—1748)» in Brocar, 24, 2000, pp. 49–71
- Téllez Alarcia, D., «Guerra y regalismo a comienzos del reinado de Carlos III. El final del ministerio Wall» in Hispania, 209, 2001, pp. 1051–90
- Téllez Alarcia, D., «L'exil jacobite irlandais et l'Ouest de la France (1691—1716)» in DENÉCHÈRE, Y. y MARAIS, J. L. (dirs.), Les étrangers dans l'Ouest de la France (XVIIIe–XXe siècle). Annales de Bretagne et des Pays de l'Ouest, 109, 2002, pp. 25–40
- Téllez Alarcia, D., «La supuesta anglofilia de D. Ricardo Wall. Filias y fobias políticas durante el reinado de Fernando VI» in Revista de Historia Moderna. Anales de la Universidad de Alicante, 21, 2003, pp. 501–36
- Téllez Alarcia, D., «Richard Wall: light and shade of an Irish minister in Spain (1694—1777)» in Irish Studies Review, 11.2, August 2003, pp. 123–36
- Téllez Alarcia, D., «El grupo irlandés bajo el ministerio Wall (1754–63)» in *VILLAR GARCÍA, M. B. y PEZZI CRISTÓBAL, P. (eds.), Los Extranjeros en la España Moderna: Actas del I Coloquio Internacional. Málaga 28–30 de noviembre de 2002, 2 tomos, Málaga, 2003, Tomo II, pp. 737–50
- Téllez Alarcia, D., «Anson, Wall y el cambio de rol del ‘Lago español’ en el enfrentamiento colonial Hispano-británico (1740—1762)», in Tiempos Modernos, 11, 2004, pp. 1–8
- Téllez Alarcia, D., «El joven Campomanes y el ministro Wall (1754–63)» in MATEOS DORADO, D. (ed.), Campomanes doscientos años después, Oviedo, 2003, pp. 417–31
- Téllez Alarcia, D., D. Ricardo Wall. Aut Caesar aut nullus, Madrid, 2008
- Téllez Alarcia, D., Absolutismo e Ilustración en la España del s. XVIII. El Despotismo Ilustrado de D. Ricardo Wall, Madrid, 2010
- Téllez Alarcia, D., El ministerio Wall. La «España Discreta» del «Ministro Olvidado», Madrid, 2012