Рутвиця мала
Рутвиця мала (Thalictrum minus L.) — багаторічна трав'яниста рослина родини жовтецевих.
| Рутвиця мала | |
|---|---|
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Евдикоти (Eudicots) |
| Порядок: | Жовтецевоцвіті (Ranunculales) |
| Родина: | Жовтецеві (Ranunculaceae) |
| Рід: | Рутвиця (Thalictrum) |
| Вид: | Рутвиця мала (T. minus)
|
| Біноміальна назва | |
| Thalictrum minus | |
Будова ред.
Стебло прямостояче або висхідне, розгалужене, 50—100 см заввишки. Листки чергові, черешкові, широкотрикутні, 3—4-перисті, з округлояйцеподібними спереду трилопатевими чи тричінадрізаними листочками. Квітки правильні, двостатеві, пониклі, зібрані в розлогу волоть; оцвітина проста, чашечкоподібдна, з 4 яйцеподібних зеленавих листочків; нитки тичинок тоненькі, жовтаві. Плоди — сидячі яйцеподібні ребристі сім'янки. Цвіте у червні — липні.
Поширення ред.
Рутвиця мала росте на Кавказі, Далекому Сході, по всій території України (переважно в Лісостепу і на півночі Степу) на узліссях і на лісових галявинах, степових луках, трав'янистих схилах та серед чагарників.
Хімічний склад ред.
Надземна частина рослини містить сапоніни (3,1 %), до 1,1 % алкалоїдів (тальмін, тальмідин, тальметин, 0-метилтальметин, талактамін, дегід-роталікмін, талікмінін, ($-алокриптопін, p-хлорметилат 1-канадину, берберин), ціаногенні сполуки, дубильні речовини, флавоноїди (1,64 %), вищі аліфатичні вуглеводні та аскорбінову кислоту.
Практичне використання ред.
Фармакологічні властивості ред.
| Зауважте, Вікіпедія не дає медичних порад! Якщо у вас виникли проблеми зі здоров'ям — зверніться до лікаря. |
Трава рутвиці малої входить до складу суміші Здренко, яку застосовують в онкологічній практиці як симптоматичний засіб. У народній медицині рослина відома своїми болетамувальними, сечогінними, відхаркувальними, седативними, гіпотензивними, кровоспинними, протизапальними й антисептичними властивостями. Настій трави дають всередину від кашлю (при туберкульозі легень та інших захворюваннях органів дихання), при простудних захворюваннях (як жарознижувальний засіб), захворюваннях травного каналу (пронос, запор), хворобах печінки і жовчних шляхів, при набряках різного походження, затримці сечовиділення і при нирковокам'яній хворобі, при різних кровотечах, при ревматизмі та болісних менструаціях, у випадку епілепсії, розладу нервової системи, при безсонні, гіпертонічній хворобі й стенокардії. Як зовнішній засіб рутвицю застосовують для лікування запрілості між пальцями стоп, гнійних ран та інших захворювань шкіри. В гомеопатії рослину застосовують при болісних менструаціях і як засіб, що покращує зір.
Заготівля і зберігання ред.
Для медичних потреб заготовляють траву рутвиці (Herba Thalictri minoris), зрізуючи під час цвітіння рослини верхівки стебел завдовжки 30—35 см. Зібрану сировину зв'язують у невеликі пучки й розвішують для сушіння в затінку протягом або в провітрюваному приміщенні. Зберігають окремо від іншої сировини, дотримуючись правил зберігання отруйних рослин. Термін придатності — 3 роки. Аптеки сировину не відпускають.
У харчуванні ред.
Молоді пагони рутвиці на Далекому Сході варять, а потім використовують як закришку до юшок, а також готують з них щі, гарніри до м'ясних страв та рибної окрошки.[1]
Галерея ред.
-
Квіти -
Зовнішній вигляд
_6181.JPG)
Примітки ред.
- ↑ М. Л. Рева, Н. Н. Рева. Дикі їстівні рослини України. — Київ: Наукова думка, 1976. — 168 с. — С. 74
Посилання ред.
- Рутвиця мала // Лікарські рослини : енциклопедичний довідник / за ред. А. М. Гродзінського. — Київ : Видавництво «Українська Енциклопедія» ім. М. П. Бажана, Український виробничо-комерційний центр «Олімп», 1992. — С. 388. — ISBN 5-88500-055-7.