Рудий Юлій Вікентійович
Рудий Юлій Вікентійович (інк. прізвище вказувалось як Рудой або Рудний; 24 червня 1887 — 15 лютого 1938) — радянський діяч Наркомшляху. Директор залізниць України у 1920—1925 р.р. та керівник Китайсько-Східної залізниці у 1930—1935 роках. Пізніше, заступник начальника Центрального грузового управлення Наркомату шляхів сполучення СРСР. Жертва сталінського Великого терору — розстріляний у 1938 році.
| Юлій Вікентійович Рудий | |
|---|---|
| Народився |
24 червня 1887 Ліда, Віленська губернія,  Російська імперія |
| Помер |
15 лютого 1938 (50 років) Москва,  СРСР·розстріл |
| Країна |
СРСР Російська імперія |
| Національність | білорус |
| Діяльність | залізничник |
| Відомий завдяки | діяч НКШС СРСР |
| Партія | ВКП(б) |
| Нагороди |
 |
З життєпису ред.
Народився в м. Ліда, Віленська губернія. Білорус. Освіта — середня. Працював учнем у слюсарних майстернях станції Сарни Південно-Західної залізниці, слюсарем станції Іннокентіївська Сибірської залізниці, слюсарем паровозоремонтного депо станції Вознесенська.
1917 р. — голова виконкому рад Пермської залізниці.
З 1918 — член РСДРП(б). Служить у Червоній армії, працює начальником охорони Пермської, Омської та Томської залізниць. Пізніше — комісар Омського округу.
Протягом 1920—1925 років — директор залізниць України, у цей же час — член ВУЦВК.
До 1930 року — заступник наркому шляхів сполучення СРСР. У 1930—1935 роках — керівник Китайсько-Східної залізниці.
Зарештований 29.08.1937 р. Розстріляний 15.02.1938 г. Реабілітований 26.05.1956 р.
Відзнаки ред.
- Орден Трудового Червоного Прапора УСРР (10.02.1923)[1]
Примітки ред.
- ↑ * Куценко А. М., Смирнов Ю. Д.. Ордена советских республик. — Донецк: Редакционно-издательское предприятие «Лебєдь», 1996. — 400 с. — ISBN 5-7707-5732-9. — С. 121 (рос.)
Джерела ред.
7-й фонд ЦА ФСБ
- Список от ноября 1937г. [V Быв.ответ.работники Наркоматов] — 1-я категория — РГАСПИ, ф.17, оп.171, дело 412, лист 130
- Список от 3 февраля 1938г. [Москва-центр] — 1-я категория — РГАСПИ, ф.17, оп.171, дело 414, лист 361