Рудий Роман Антонович
Роман Антонович Рудий (нар. 10 листопада 1967, с. Струсів, нині Україна) — український співак, композитор, аранжувальник. Народний артист України (2021). Брат Ігоря Рудого.
| Роман Рудий | |||
|---|---|---|---|
| Роман Антонович Рудий | |||
| Народився |
10 листопада 1967 (56 років) с. Струсів, нині Микулинецька громада, Тернопільський район, Тернопільська область, Україна | ||
| Громадянство |
 УРСР →  Україна | ||
| Національність | українець | ||
| Alma mater | Тернопільське музичне училище, Львівська консерваторія | ||
| Нагороди |
| ||
Життєпис ред.
Роман Рудий народився 10 листопада 1967 року в селі Струсові, нині Микулинецької громади Тернопільського району Тернопільської области України.
Закінчив Тернопільське музичне училище (1986), Львівську консерваторію (1995). Працював в м. Підгайці Тернопільської области: викладачем музичної школи, керівником народної аматорської хорової капели Будинку культури, дитячого гурту «Галичани», церковного хору (1993—1997).
Від 1997 — в м. Тернопіль. Від 2000 — організатор і керівник народної естрадної студії «Сім сходинок» обласного методичного центру народної творчості, 2003 — гурту «Отава».
Учасник Струсівської заслуженої самодіяльної капели бандуристів «Кобзар» (1986—1990), гурту «Світозари» (від 1989).
Автор і виконавець близько 60 пісень на тексти власних та українських поетів, 350 аранжувань різножанрових музичних творів. Записав 4 компакт-диски. Автор музичного фільму «Різдвяний подарунок» (2002); гастролі у Канаді, Німеччині, Польщі, США, Чехії.
Нагороди ред.
- народний артист України (28 червня 2021) — за значний особистий внесок у державне будівництво, зміцнення національної безпеки, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток Української держави, вагомі трудові досягнення, багаторічну сумлінну працю та з нагоди 25-ї річниці прийняття Конституції України[1].
- заслужений артист України (23 березня 2006) — за вагомий особистий внесок у розвиток національної культури і мистецтва, вагомі творчі здобутки і високий професіоналізм[2].
Примітки ред.
- ↑ Указ Президента України від 28 червня 2021 року № 274/2021 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Конституції України»
- ↑ Указ Президента України від 23 березня 2006 року № 254/2006 «Про відзначення державними нагородами України»
Джерела ред.
- Петраш, Б. Рудий Роман Антонович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 208—209. — ISBN 978-966-528-279-2.
- Скала, В. Роман Рудий: «У Києві я вже свій, але Тернопіль, м. для душі таки ближчий» // Тернопіль вечірній. — 2009. — 17 черв. — С. 21.
- Бойко, Т. Святковий дарунок Романа Рудого // Свобода. — 2003. — 6 лют. — (Знайомство зблизька).
- Родько О. Золотий саксофон України і його брат // Нова Тернопільська газета. — 2002. — 24 квіт.
Посилання ред.
- Роман Рудий // Українські пісні.