Рудаков Єлисей Сергійович
| Рудаков Єлисей Сергійович | |
|---|---|
| Народився | 27 квітня 1929 (95 років) Томськ |
| Країна |  СРСР →  Україна |
| Діяльність | хімік |
| Alma mater | Московський інститут тонкої хімічної технології |
| Посада | завідувач відділу Інституту фізико-органічної хімії та вуглехімії АН УРСР з 1972 |
| Науковий ступінь | член-кореспондент НАН України |
| Членство | НАНУ |
| Нагороди |  Премія НАН України імені Л. В. Писаржевського |
Єлисе́й Сергі́йович Рудако́в (* 27 квітня 1929, Томськ) — український хімік, фахівець у галузі кінетики і аналізу та термодинаміки. 1972 — член-кореспондент АН УРСР. Лауреат 1982 року премії ім. Л. В. Писаржевського АН УРСР. 2003 — лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки. Лауреат 2012 року премії НАН України імені О. І. Бродського[1].
З життєпису
ред.1952 року закінчив Московський інститут тонкої хімічної технології.
В 1952—1959 роках працює у Ленінградському науково-дослідному інституті нафтохімічних процесів, у 1959—67 — співробітник Новосибірського інституту органічної хімії Сибірського відділення АН СРСР.
В 1967—1972 роках керує лабораторією Інституту каталізу Сибірського відділення АН СРСР, одночасно працює у Новосибірському університеті.
З 1972 року завідує відділом Інституту фізико-органічної хімії та вуглехімії АН УРСР в Донецьку, в організації якого брав дієву участь.
Працював над розвитком методів термодинамічних функцій міжмолекулярної взаємодії та теорії перехідних станів гетеролітичних реакцій. Займався вивченням механізмів активації у алкілгалогенідів та алканів — зокрема, комплексами металів.
У вислідку тотих досліджень відкрив такі явища, як фронтальна реакція у розчинах, та реакція окислювального дегідрування алканів комплексами паладію.
Під його орудою захистили 5 докторських і 22 кандидатські дисертації.
Його монографії (всього разом 5):
- 1968 — «Термодинаміка міжмолекулярної взаємодії», Новосибірськ,
- 1985 — «Реакції алканів з окисниками, металокомплексами і радикалами у розчинах», Київ,
- 1998 — «Молекулярна, квантова і еволюційна термодинаміка (розвиток і спеціалізація методу Гіббса)», Донецьк.
Загалом написав понад 400 наукових робіт.
Має 27 авторських свідоцтв і патентів, зокрема
- «Спосіб одержання антикорозійного матеріалу „лігурат“», співавтори Зімцева Галина Петрівна, Єгоричев Петро Павлович, Каптуренко Микола Григорович, Лобачов Володимир Леонідович, Пабат Геннадій Михайлович, Сальніков Андрій Володимирович.
Примітки
ред.- ↑ Президія НАУ України Постанова № 14 від 15.03.2013 р. «Про присудження Національною академією наук України премій імені видатних учених України за підсумками конкурсу 2012 р.» (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 14 липня 2014. Процитовано 21 серпня 2014.