Рубцова Валентина Павлівна
Валенти́на Па́влівна Рубцо́ва (нар.3 жовтня 1977, Макіївка, Донецька область) — російська акторка театру та кіно, співачка українського походження.
Валентина Рубцова | ||||
---|---|---|---|---|
Ім'я при народженні | Валентина Павлівна Рубцова | |||
Народилася | 3 жовтня 1977 (47 років) Україна Макіївка, Донецька область, СРСР | |||
Громадянство | СРСР→ Україна[1]→ Росія[2] | |||
Діяльність | акторка | |||
Alma mater | Російський університет театрального мистецтва (2001) | |||
Роки діяльності | 1994 — нині | |||
Членство | Дєвочкиd (2003) | |||
IMDb | ID 3395987 | |||
| ||||
Валентина Рубцова у Вікісховищі | ||||
Біографія
ред.З 1994 до 1996 року працювала в Донецькому обласному російському театрі юного глядача (Макіївка), спектаклі: рос. «Маскарад», рос. «Два клёна».
З 1996 до 2001 року — у театрі рос. ГИТИС, спектаклі: рос. «Голый король», рос. «Блоха», рос. «И смех, и грех».
З 1998 до 2003 року була солісткою гурту «Дівчата» (рос. «Девочки») (Продюсерський центр Ігоря Матвієнко).
2001 року закінчила Російську академію театрального мистецтва (рос. ГИТИС) за спеціальністю «акторське мистецтво».
Кандидатка у майстри спорту зі спортивної гімнастики.
2009 року отримала російське громадянство й одружилася з діджеєм Артуром Мартиросяном[2][3], старшим майже на 10 років.
Громадянська позиція
ред.У 2019 році в інтерв'ю російському YouTube-каналу «Емпатія Манучі» заявила, що Крим «історично завжди був територією Росії», й що своєю батьківщиною вважає Російську Федерацію. Через деякий час після інтервʼю зізналася, що має хвору голову і не підтримує окупацію Криму[4].
Творчість
ред.Колишня солістка гурту «Дівчата» (рос. «Девочки») (проєкт Ігоря Матвієнко)
Спектаклі
ред.- Маскарад (Донецький обласний ТЮГ (Макіївка))
- рос. Два клёна (Донецкий областной ТЮЗ (Макіївка))
- рос. И смех, и грех (навчальний театр рос. ГИТИС)
- Блоха (навчальний театр рос. ГИТИС)
- рос. Голый король (навчальний театр рос. ГИТИС)
- 12 стільців (2003–2004)
- Cats / Джемайма, Рамплтізер (2005–2006)
Фільмографія
ред.- 2004 — рос. Ландыш серебристый — Ліна (в епізоді рос. «Крепкий сон разума»)
- 2004 — Холостяки (в одному епізоді)
- 2005 — рос. Свой человек — дівчина в електричці (в одному епізоді)
- 2005 — рос. Аэропорт — Тутсі (Марія Рябоконь)
- 2006 — Хто в домі господар? — секретарка Рита Каблукова (в епізодах рос. «Правдивая ложь» і рос. «Свидание вслепую»)
- 2008 — 2011 — Універ — Таня Архіпова
- 2011 — рос. Мужская женская игра — Лиза, маляр, воротарка футбольної команди
Озвучування
ред.- Чародійки — Ірма
- Ханна Монтана — Лілі
- Мамма міа!
Телебачення
ред.Входить до складу акторських груп передач рос. «Слава Богу, ты пришёл!» і «Велика різниця» (Перший канал (Росія)).
Була «експерткою» у випуску передачі «Школа ремонту» від 16 жовтня 2010 на каналі ТНТ[5].
Її образ використано в рекламі ліків «Но-шпа» і «Зінеріт» (транслюються лише на каналі ТНТ і лише у зв'язці із серіалом «Універ»).
Були спародійовані:
- Ольга Серябкіна (1 випуск)
- Ксенія Бородіна (1 і 8 випуски)
- Ірина Слуцька (1 і 14 випуски)
- Лія Ахеджакова (7, 13 і 24 випуски)
- Дарина Мельникова (6 випуск)
- Інна Друзь (9 випуск, Олів'є-шоу 2010)
- Дар'я Сагалова (10 випуск)
- Віктория Дайнеко (10 випуск)
- Марія Козакова (10 і 25 випуски)
- Анна Руднєва (17 і 18 випуски)
- Надія Рум'янцева (25 випуск)
- Анжеліка Варум (6 червня 2010)
- Ангеліна Вовк
- Нейтирі з фільму Аватар
- Ядвіга Поплавська («Вялікая розніца» в Білорусі)
- Аліна Сандрацька (43 випуск)
- Наташа Корольова (43 випуск)
- Юлія Савичева (44 випуск)
- Ольга Бузова (49 випуск)
Посилання
ред.Примітки
ред.- ↑ Кретова, Екатерина (15 червня 2006). Привет, безработные!. Известия (рос.). Процитовано 1 жовтня 2023.
- ↑ а б Валентина Рубцова прячет мужа. Экспресс газета (рос.). 6 серпня 2010. Процитовано 1 жовтня 2023.
- ↑ Нарешті стало відомо, що за чоловік у відомої російської акторки[недоступне посилання з липня 2019], directadvert.ru
- ↑ Валентина Рубцова: Донбасс и паспорт РФ. YouTube (рос.). Процитовано 1 жовтня 2023.
- ↑ Валентина Рубцова потрапила до «Школи ремонту». Комсомольська правда, 5 жовтня 2010 року