Рубач Михайло Абрамович

Рубач Михайло Абрамович (20 листопада 1899 — 17 січня 1980) — історик і архівіст, родом з Путивельщини. У 1920-их pp. редактор журналу «Летопись Революции» у Харкові й завідувач Центрального Архівного Управління УСРР (до 1930), а також директор Інституту історії партії при ЦК КП(б)У (1929-1932).

Рубач Михайло Абрамович
Рубач Михайло Абрамович.jpg
Народився 20 листопада 1899(1899-11-20)
Чернеча Слобода, Буринський район, Харківська область
Помер 17 січня 1980
Київ, Українська РСР, СРСР
Країна Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Діяльність історик
Заклад Інститут історії  Академії Наук УРСР, Київський державний університет
Ступінь доктор історичних наук
Відомі учні Гамрецький Юрій Маркович, Ганжа Іван Хомич, Сарбей Віталій Григорович і Щербина Йосип Тимофійович
Відомий завдяки: історик
Нагороди
Державна премія Української РСР у галузі науки і техніки

Wikisource-logo.svg Роботи у Вікіджерелах

БіографіяРедагувати

М. А. Рубач народився в 1899 році на Харківщині. Закінчив комерційне уч-ще в Катеринославі.

В 1923–24 роках був  завідувачем історико-партійного відділу ЦК КП(б)У та редакторлм журналу «Літопис революції».

В 1924–27  роках навчався на історичному відділенні Інституту червоної професури в Москві. Одночасно у 1925—1927 роках був завідувачем кафедри історії Росії педагогічного  інституту ім. К. Лібкнехта.

1928—1933 працював завідувачем  кафедри Інституту марксизму-ленінізму в Харкові, директором Інституту історії партії при ЦК КП(б)У, завідувачем Центрального Архівного управління.

У 1933—1935 роках був старшим науковим співробітником Інституту історії Комуністичної  академії в Москві.

В 1935—1936 був ув'язнений.  

1936–37 працював у Москві над докторською дисертацією «Нариси з історії аграрної революції 1917 року на Україні», яку захистив у 1943 році в Інститутті суспільних наук АН УРСР. В 1945 році присвоєно вчене звання професора.

В 1942—1974 роках працював в  Інституті історії  Академії Наук УРСР.

За сумісництвом у 1962—1970 роках був професором Київського державного університету.

Помер 17 січня 1980 року в Києві.

Наукова діяльністьРедагувати

Є автором праць з історії аґрарних відносин в Україні на початку ХХ століття, з історії Жовтневої революції та громадянської війни, а також з історіографії.

Підготував ряд кандидатів та докторів історичних наук, серед яких Ю. М. Гамрецький, І. Х. Ганжа, В. Г. Сарбей, Й. Т. Щербина та ін

ПраціРедагувати

  • Победа Советской власти на Украине. — М., 1967 (у співавт.)..
  • Очерки по истории революционного преобразования аграрных отношений на Украине в период проведения Октябрьской революции. — К., 1957..
  • Аграрная революция на Украйнє в 1917 г. // Летопись Революции. — 1927. — № 5-6; 1928, — № 1
  • Федералистические теории в истории России // Русская историческая литература в классовом освещении. — Т. II. — 1930, (про М. Костомарова)
  • Буржуазно-куркульська ідеологія під машкарою демократії трудового народу // Червоний шлях. — 1932. — № 5–8, 11, 12..
  • Апологет куркульської гегемонії // Студент революції. — 1929. — № 20–23.

НагородиРедагувати

ЛітератураРедагувати

ПосиланняРедагувати