Синько Ростислав Олександрович
Синько Ростислав Олександрович (нар. 21 серпня 1933, Степано-Кринка, Донецька область — пом. 23 жовтня 2010, Київ) — український кінорежисер, сценарист, скульптор. Заслужений працівник культури УРСР (1983).
| Синько Ростислав Олександрович | |
|---|---|
 | |
| Дата народження | 21 серпня 1933 |
| Місце народження | Степано-Кринка, Амвросіївський район, Сталінська область, Українська СРР, СРСР |
| Дата смерті | 23 жовтня 2010 (77 років) |
| Місце смерті | Київ, Україна |
| Поховання | Байкове кладовище |
| Громадянство |
 СРСР Україна |
| Alma mater | Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого |
| Професія | скульптор, актор, кінорежисер, сценарист |
| Членство | НСКУ |
| Нагороди |
  |
| IMDb | ID 0802453 |
Біографія ред.
Народився в селі Степано-Кринка Донецької області в родині економіста. Закінчив акторський факультет Київського інституту театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого (1955).
З 1955 по 1957 рр. служив в Ансамблі Білоруського військового округу, виступав на сцені Київського театру юного глядача, потім працював на Київській студії телебачення (1957–1964).
З 1965 р. — режисер студії «Укртелефільм».
Співорганізатор Меморіального фонду Івана Кавалерідзе (1992) та Музею-майстерні І. Кавалерідзе у Києві на Андріївському узвозі, директор (1993—2010).
Викладав у Київському державному університеті театру, музики і телебачення ім. І. Карпенка-Карого.
Був членом Національної Спілки кінематографістів України.
Помер 23 жовтня 2010 року у Києві. Похований на Байковому кладовищі поруч з І. П. Кавалерідзе.
Родина ред.
Був одружений із Нонною Капельгородською, українським кінознавцем і кінокритиком.[1].
Дочка: Синько Олександра Ростиславівна (1967—2004) — український мистецтвознавець. Кандидат мистецтвознавства (1996).
Фільмографія ред.
Сценарист:
- «Страшний звір» (1969, мультфільм)
Поставив картини:
- «Співає Муслім Магомаєв»,
- «Шлях у мистецтво» (1963),
- «Квітуча юність України» (1964),
- «Пісні щасливого краю» (1965),
- «Соловей із села Маршинці»,
- «Симфонія» (1966. Диплом на зональному огляді телефільмів у Ленінграді; Приз І Всесоюзного фестивалю телевізійних фільмів у Києві),
- «Добридень, зелені Карпати» (1966),
- «Пам'ятай!», «Буйноцвіття талантів», «Фестиваль народних талантів» (1967),
- «Телевізійний музичний альманах» (2 вип.),
- «Пісні дарує Варшава» (1968),
- «Чую Вас, чекайте», «Кораблі ідуть» (1969),
- «Поліське намисто», «Одвічне» (1970),
- «Троїсті музики» (1971. Приз V Всесоюзного фестивалю телевізійних фільмів у Ташкенті),
- «А в нас весілля» (1971),
- «Майстри» (1971. Приз II Республіканського кінофестивалю «Людина праці на екрані» у м. Жданові),
- «Як цвіт весняний» (1972),
- «Автопортрет» (1972. Приз Академії мистецтв VI Всесоюзного фестивалю телефільмів. Тбілісі, 1975),
- «Творці» (1973. Приз І Всесоюзного фестивалю телефільмів «Людина праці на телеекрані». Донецьк, 1973),
- «Пісня, опалена війною», «Такі симпатичні вовки» (1975),
- «Кость Барабаш з 10 „Б“» (1976),
- «Збережи вогонь», «Пам'ять зберігає» (1977),
- «Ой не ходи, Грицю» (1979),
- «Страх» (1980),
- «Острів співучих пісків» (1981),
- «Слово про Київ», «Сергєєв-Ценський», «На материнському полі» (1982),
- «Той, що несе факел» (1983),
- «Завтра починається сьогодні» (1984, 2 с, т/ф),
- «Дім батька твого» (1986),
- «Іван Кавалерідзе: на зламах часу» (1987),
- «І голос наш почує світ» (1989),
- «Народний Малахій» (1990, автор сценар.),
- «Київські прохачі» (1991, автор сценар.),
- «Сад Гетсиманський» (1993, автор сценар.),
- «Тигролови» (1994, автор сценар.),
- «Донбас. Повернення» (1995),
- «Кредо» (2001),
- «Мрія» (2004, відео) та ін.
Автор:
- теленарису «Василь Бородай» (2000),
- проєкту «Творці незалежності» (2000–2001), за яким створено серію телепортретів видатних громадян України.
Автор книг:
- «Поза часом і простором. Спогади про Івана Кавалерідзе» (К., 1997),
- «На зламах епох. І. Кавалерідзе і оточення» (К., 2002).
Створив:
- надгробок Іванові Кавалерідзе на Байковому кладовищі в Києві (1980),
- меморіальні дошки І. Кавалерідзе (1987, у співавт. і 2002) в Києві та в с. Новопетрівка (1987) Сумської області,
- пам'ятник письменнику Пилипу Капельгородському у смт Недригайлові Сумської області (1982),
- пам'ятник Василю — герою фільму О. Довженка «Земля» у с. Яреськах Полтавської області (1984),
- пам'ятник кошовому Петру Калнишевському у с. Пустовійтівці Сумської області (1991, у співавт.),
- пам'ятник Григорію Сковороді в Харкові (1992, у співавт.) за проєктом І. Кавалерідзе,
- пам'ятник Андрію Первозваному у Севастополі (2004, у співавт.).
Брав участь у відтворенні пам'ятника І. Кавалерідзе княгині Ользі в Києві (1996).
Відзнаки ред.
Нагороджений орденом «За заслуги» III ст. (2001), медалями.
Лауреат мистецької премії імені Миколи Макаренка Сумського земляцтва в Києві (2007)[2].
Примітки ред.
- ↑ Київський календар(рос.)
- ↑ Мистецька премія імені Миколи Макаренка // Земляки : альманах Сумського земляцтва в Києві. Вип 4. — Суми : Собор, 2007. — С. 60—61 : іл. — ISBN 966-7164-60-8
Література ред.
Посилання ред.
- Синько Ростислав Олександрович // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
- Ростислав Синько на сайті IMDb (англ.)
- Фільмографія на kino-teatr.ru(рос.)
- Фільмографія на animator.ru(рос.)