Роман Кремар
Роман Кремар (справжнє ім'я — Михайло Солодуха; 5 лютого 1886, Вербиця, Королівство Галичини та Володимирії — 13 січня 1953, Едмонтон, Альберта, Канада) — український громадсько-політичний діяч, журналіст та видавець у Канаді.
| Роман Кремар | |
|---|---|
| Михайло Солодуха | |
,_1915_(cropped,_Roman_Kremar).jpg) Зображення Романа Кремара на обкладинці газети «Новини» (1915) | |
| Народився |
5 лютого 1886 Вербиця, Равський повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина |
| Помер |
13 січня 1953 (66 років) Едмонтон, Альберта, Канада |
| Підданство |
.svg){kind=small} Австро-Угорщина → .svg){kind=small} Канада |
| Національність | українець |
| Діяльність | громадсько-політичний діяч, журналіст, видавець |
| Alma mater | Львівський університет |
| Партія |
Федерація Українських Соціал-Демократів у Канаді, Федерація українських соціалістів у Канаді |
Ранні роки ред.
Народився 5 лютого 1886 року в селі Вербиця в Королівстві Галичини та Володимирії — частині Австро-Угорської монархії[1]. Справжнє ім'я — Михайло Солодуха. Був сином заможного й політично активного селянина. У Галичині підтримував соціалістичний рух. Вступив на правничі студії Львівського університету. Був вигнаний із закладу за свої політичні погляди в 1909 році[2]. За іншими даними, він таки зміг закінчити навчання[1][3].
Еміграція в Канаді ред.
Після вигнання з університету емігрував до Канади й оселився в Едмонтоні. 1910 року став секретарем Федерації українських соціал-демократів (ФУСД). Через відмінності в політичних поглядах із редакторами газети «Робочий народ» 1911 року покинув ФУСД і створив власну організацію — Федерацію українських соціалістів. Редагував її друкований орган — газету «Нова громада» (1911—1912). Згодом змінив свої політичні погляди й відійшов від соціалізму. У січні 1913 року заснував нову газету — «Новини». Редагуючи газету, Кремар активно протистояв москвофільській пропаганді в Альберті. У січні 1914 року заснував «Українську Народну Організацію», що вела активну політичну діяльність у Західній Канаді. Безуспішно боровся за двомовні школи в Альберті, де другою мовою навчання мала стати українська[4].
У 1915 році брав участь у виборах до Законодавчих зборів Альберти від округу Вітфорд у списку Прогресивно-консервативної партії Альберти, проте поступився Андрієві Шандро, набравши 484 голоси або 40,98 % голосів[5].
Під час Першої світової війни, в 1917 році, вступив до канадської армії й домігся заснування «Українського легіону». Проте через вплив москвофілів, які писали на Кремара доноси зі звинуваченнями, що той був агентом Австро-Угорщини, легіон вислали, а самого Кремара звільнили з армії[6].
Водночас Кремар радикально змінив свої політичні погляди в бік консерватизму та став підривати діяльність провідних українофілів Альберти у власних статтях на сторінках «Новин». У 1918 році він перебрався до Вінніпега, де став редактором газети «Канадійський русин», яку наступного року перейменував на «Канадійський українець». Водночас він став католиком, а згодом став радником українського католицького єпископа Никити (Будки)[2].
До кінця життя Кремаром опікувався Никола Пилипів — син першого українського емігранта до Канади Івана Пилипова[6].
Після Другої світової війни Кремар написав англомовний твір «Поза межами добра і зла»; розповідь розпочинається в Альбертському університеті, а згодом автор описує східну Канаду, Велику Британію, Францію, Німеччину. Кремар не встиг опублікувати свій твір[6].
Помер в Едмонтоні 13 січня 1953 року[1]. Похорон організувало едмонтонське військове керівництво. Заупокійна служба відбулася в українському католицькому соборі святого Йосафата. Поховали Кремара на військовому кладовищі[6].
Примітки ред.
- ↑ а б в Гринько, 2014.
- ↑ а б Encyclopedia of Ukraine, 1988.
- ↑ Прокоп, 1987, с. 111.
- ↑ Прокоп, 1987, с. 112.
- ↑ Historical Results and Data Tables (1905-Present). Elections Alberta (en-CA) . Процитовано 12 липня 2023.
- ↑ а б в г Прокоп, 1987, с. 113.
Джерела ред.
- Боровик М. Українсько-канадська преса та її значення для української меншини в Канаді. — Мюнхен, 1977. — С. 104.
- Гринько М. О. Кремар // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2014. — Т. 15 : Кот — Куз. — 711 с. — ISBN 978-966-02-7305-4.
- Марунчак М. Історія преси, літератури, друку піонерської доби. — Вінніпеґ, 1969. — С. 42—45.
- Кремар Роман // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1959. — Кн. 2, [т. 3] : Зернове господарство — Кропивницький. — С. 1168. — ISBN 5-7707-4049-3.
- Прокоп Д. Українці в Західній Канаді: До історії поселення та поступу. — Едмонтон; Вінніпеґ, 1987. — С. 111—113.
- Kremar, Roman // Encyclopedia of Ukraine. — 1988. — Т. 2. (англ.)