Вікіпедія

Рой Маєрс

Рой Маєрс (ісп. Roy Myers, нар. 13 квітня 1969, Лимон) — костариканський футболіст, що грав на позиції півзахисника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер

Ф
Рой Маєрс
Особисті дані
Народження 13 квітня 1969(1969-04-13) (55 років)
  Лимон, Коста-Рика
Зріст 185 см
Вага 78 кг
Прізвисько Maravilloso[1] і Flaco[2]
Громадянство  Коста-Рика
Позиція півзахисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1987–1991 Коста-Рика «Лімоненсе» 81 (15)
1991–1992 Уругвай «Пеньяроль»  ? (?)
1993–1996 Коста-Рика «Сапрісса» 130 (17)
1996–1997 Мексика «Пачука» 32 (4)
1997–1999 Коста-Рика «Сапрісса» 66 (14)
1997 →  Колумбія «Депортес Толіма» 2 (1)
1999 США «Нью-Йорк Метростарс» 7 (0)
1999–2000 США «Лос-Анджелес Гелаксі» 33 (4)
2000–2001 США «Нью-Йорк Метростарс» 25 (1)
2001–2002 Коста-Рика «Сапрісса» 12 (0)
2003 Коста-Рика «Ередіано» 17 (2)
2003 Коста-Рика «Картахінес» 11 (1)
2004 Коста-Рика «Санта-Барбара» 4 (0)
2005 Коста-Рика «Фусіон Тібас»  ? (?)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1990–2000 Коста-Рика Коста-Рика 45 (2)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
2009–2010 Коста-Рика «Сапрісса»
2011–2012 Коста-Рика Коста-Рика U-20 (помічник)
2018– Коста-Рика «Сапрісса» (U-20)
2021 Коста-Рика «Сапрісса» ́(в. о.)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Виступав, зокрема, за «Сапріссу», у складі якої двічі виграв Кубок чемпіонів КОНКАКАФ, а також низку інших нагород. Згодом працював з командою і як тренер, вигравши національний чемпіонат. Крім того грав за національну збірну Коста-Рики, з якою був учасником чемпіонату світу, Кубка Америки та двох Золотих кубків КОНКАКАФ.

Клубна кар'єра ред.

У дорослому футболі дебютував 1987 року виступами за команду «Лімоненсе» з рідного міста Лимон, в якій провів чотири сезони, взявши участь у 81 матчі чемпіонату.

У вересні 1991 року півзахисник перейшов до уругвайського «Пеньяроля»[3], втім основним гравцем не був, а 30 вересня 1992 року в дербі проти «Насьйоналя» (2:2)[4] в матчі Суперкубка Лібертадорес на 70 хвилині отримав серйозну травму в зіткненні з Хосе Енріке Пеньєю[5].

В результаті у березні 1993 року Маєрс повернувся на батьківщину і став гравцем клубу «Сапрісса», вигравши з командою два поспіль чемпіонати Коста-Рики у 1994 та 1995 роках[6], а також здобувши Кубок чемпіонів КОНКАКАФ у 1993 і 1995 році.

25 червня 1996 року Рой перейшов у мексиканську «Пачуку», але провів там менше року і 14 травня 1997 року провернувся до «Сапрісси» перед заключною фазою чемпіонату 1996/97 років. У цьому турнірі він провів сім матчів і став з командою віце-чемпіоном після поразки у фіналі від «Алахуеленсе» 16 липня.

28 жовтня року Маєрс на правах оренди перейшов у колумбійський клуб «Депортес Толіма», де грав до кінця року[7], після чого знову став виступати за «Сапріссу», вигравши з нею Турнір грандів Центральної Америки 1998 року[en], а також чемпіонат Коста-Рики 1997/98.

24 лютого 1999 року Маєрс перейшов до клубу Major League Soccer «Нью-Йорк Метростарс»[8] на запрошення тренера Бори Милутиновича, знайомим з гравцем по спільній роботі у збірній Коста-Рики, але вже 1 червня того ж року Рой перейшов у «Лос-Анджелес Гелаксі»[9], з яким зіграв у фінальному матчі турніру, де команда Маєрса програла 0:2 столичному «Ді Сі Юнайтед» і стала другою.

20 травня 2000 року гравець повернувся до «Нью-Йорк Метростарс»[10], де виступав до 7 березня 2001 року, після чого знову став гравцем «Сапрісси».

На початку січня 2003 року Маєрс підписав контракт з «Ередіано», а у сезоні 2003/04 виступав за команди «Картахінес» (під час турніру Апетури 2003 року) та «Санта-Барбара» (у Клаусурі 2004 року).

Завершив ігрову кар'єру у команді другого дивізіону «Фусіон Тібас», за яку виступав протягом 2005 року.

Виступи за збірну ред.

Не провівши жодного матчу у складі національної збірної Коста-Рики, Маєрс був включений до заявки команди на чемпіонату світу 1990 року в Італії[11]. Там 16 червня на стадіоні «Делле Альпі» у грі проти Бразилії (0:1)[12] Маєрс дебютував за збірну, вийшовши на заміну на 71 хвилині замість Клаудіо Хари[13]. Цей матч так і залишився єдиним для Роя того року.

Наступного 1991 року Маєрс виграв зі збірною перший трофей, здобувши Центральноамериканський кубок, а потім взяв участь у розіграші Золотого кубка КОНКАКАФ 1993 року у США та Мексиці, на якому команда здобула бронзові нагороди, а Маєрс забив 2 голи у 5 іграх[14]. Ці голи так і залишились для Роя єдиними за збірну протягом усієї кар'єри. Надалі Маєрс зіграв у новому розіграші Центральноамериканського кубка у 1995 році, де цього разу костариканці посіли лише четверте місце[15], а також у кваліфікації до чемпіонату світу 1998 року, провівши 6 ігор, але костариканці не змогли пройти до фінальної стадії.

Того ж року поїхав з командою на розіграш Кубка Америки 1997 року у Болівії, куди Коста-Рика потрапила як запрошений учасник. На цьому турнірі Маєрс провів усі три гри групового етапу, але костариканці виступи вкрай невдало, зазнавши дві розгромні поразки від Бразилії (0:5) та Колумбії (1:4) при одній нічиїй проти Мексики (1:1), посівши таким чином останнє місце у групі[16].

Згодом у складі збірної був учасником розіграшу Золотого кубка КОНКАКАФ 1998 року у США[17], де костариканці не вийшли з групи, а наступного року знову зіграв на Центральноамериканському кубку, вигравши його вдруге у своїй кар'єрі[18].

Свій останній матч у збірній провів 3 вересня 2000 року, замінивши Вальтера Сентено на 79 хвилині відбіркового матчу на чемпіонату світу 2002 року з Барбадосом (3:0)[19]. Загалом протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 11 років, провів у її формі 45 матчів, забивши 2 голи[20].

2006 року Маєрс приєднався до збірної Коста-Рики з пляжного футболу, взявши участь у Чемпіонаті КОНКАКАФ[en]. Рой провів усі чотири матчі на турнірі проти Ямайки (8:6), 52 Мексики (4:4), Канади (4:6) і Сполучених Штатів (3:2) і забив 3 голи, чим допоміг команді посісти 3-тє місце[21].

Кар'єра тренера ред.

Розпочав тренерську кар'єру у клубі «Сапрісса», де став працювати з юнацькою командою U-15. 18 вересня 2007 року Рой був призначений тренером резервної команди клубу «Сапрісса де Корасон», замінивши на цій посаді Рональда Гонсалеса[22].

12 листопада 2009 року Маєрс став головним тренером першої команди «Сапрісси»[23], з якою виграв чемпіонат Верано 2010 року[24]. 16 листопада 2010 року Рой був звільнений зі своєї посади через погані результати[25].

5 грудня 2011 року Маєрс увійшов до тренерського штабу Карлоса Вотсона у молодіжній збірній Коста-Рики[26]/ 13 серпня 2012 року він подав у відставку разом із Вотсоном, оскільки він засудив втручання у його роботу представників федерації.

З 2018 року Маєрс працював з молодіжною командою «Сапрісси», 8 лютого 2021 року Рой знову тимчасово очолив основну команду, замінивши Вальтера Сентено, і мав керувати командою до кінця чемпіонату[27]. Втім клуб виступав вкрай невдало, видавши серію з одинадцяти офіційних матчів без перемог в усіх турнірах[28], а 18 квітня, після розгромної поразки 0:5 вдома від «Алахуеленсе»[29], за взаємною згодою з правлінням було оголошено про звільнення Маєрса і повернення до роботи з молоддю[30].

Досягнення ред.

Як гравець ред.

Як тренер ред.

Примітки ред.

  1. ↑ https://web.archive.org/web/20170823071847/http://www.unafut.com/site/index.php?option=com_content&view=article&id=405:apodos-icarino-o-malicia&catid=9:noticias-historicas&Itemid=49
  2. ↑ http://wvw.nacion.com/ln_ee/1997/noviembre/28/deportes3.html
  3. ↑ Calvo, Rodrigo. Mundialistas ticos en clubes extranjeros | Buzón de Rodrigo. buzonderodrigo.com (ісп.). Архів оригіналу за 11 січня 2022. Процитовано 11 січня 2022.
  4. ↑ Supercopa Libertadores 1992 - Full Details. www.rsssf.com. Архів оригіналу за 2 червня 2021. Процитовано 11 січня 2022.
  5. ↑ Pasaporte al Uruguay: Roy Myers. futbolsinpelota.com. Архів оригіналу за 11 січня 2022. Процитовано 11 січня 2022.
  6. ↑ Buzón de Rodrigo. La Nación (ісп.). Архів оригіналу за 11 січня 2022. Процитовано 11 січня 2022.
  7. ↑ Tiempo, Casa Editorial El (28 жовтня 1997). MYERS, AL TOLIMA:. El Tiempo (spanish) . Архів оригіналу за 11 січня 2022. Процитовано 11 січня 2022.
  8. ↑ MLS: Costa Rican Roy Myers allocated to MetroStars. www.socceramerica.com (англ.). Архів оригіналу за 11 січня 2022. Процитовано 11 січня 2022.
  9. ↑ MLS: Myers to L.A., Wynalda, Welton to Fusion in MLS blockbuster. www.socceramerica.com (англ.). Архів оригіналу за 11 січня 2022. Процитовано 11 січня 2022.
  10. ↑ Press, The Associated (20 травня 2000). PLUS: SOCCER -- MAJOR LEAGUE SOCCER; MetroStars Get Myers From Galaxy. The New York Times. Архів оригіналу за 11 січня 2022. Процитовано 11 січня 2022.
  11. ↑ Planet World Cup - 1990 - Squads - Costa Rica. www.planetworldcup.com. Архів оригіналу за 11 січня 2022. Процитовано 11 січня 2022.
  12. ↑ Brazil vs. Costa Rica1990-06-16. national-football-teams.com/. Архів оригіналу за 11 січня 2022. Процитовано 11 січня 2022.
  13. ↑ Roy Myers y su bicicleta en el Mundial de Italia 90 | Crhoy.com. CRHoy.com | Periodico Digital | Costa Rica Noticias 24/7 (ісп.). Процитовано 11 січня 2022.
  14. ↑ CONCACAF Championship, Gold Cup 1993 - Full Details. www.rsssf.com. Архів оригіналу за 24 грудня 2004. Процитовано 11 січня 2022.
  15. ↑ UNCAF Tournament 1995. www.rsssf.com. Архів оригіналу за 14 березня 2018. Процитовано 11 січня 2022.
  16. ↑ Copa America 1997. www.rsssf.com. Архів оригіналу за 25 лютого 2021. Процитовано 11 січня 2022.
  17. ↑ CONCACAF Championship, Gold Cup 1998 - Full Details. www.rsssf.com. Архів оригіналу за 10 червня 2009. Процитовано 11 січня 2022.
  18. ↑ UNCAF Tournament 1999. www.rsssf.com. Архів оригіналу за 14 травня 2011. Процитовано 11 січня 2022.
  19. ↑ Strack-Zimmermann, Benjamin. Costa Rica vs. Barbados (3:0). www.national-football-teams.com (англ.). Архів оригіналу за 11 січня 2022. Процитовано 11 січня 2022.
  20. ↑ Costa Rica - Record International Players. www.rsssf.com. Архів оригіналу за 6 липня 2009. Процитовано 11 січня 2022.
  21. ↑ Kick-off times set for 2006 CONCACAF Beach Soccer Championship. concacaf.com. 18 грудня 2007. Архів оригіналу за 18 грудня 2007. Процитовано 11 січня 2022.
  22. ↑ Myers toma el mando - Ovación - aldia.co.cr. wvw.aldia.cr. Архів оригіналу за 11 січня 2022. Процитовано 11 січня 2022.
  23. ↑ Noticias de deportes en Costa Rica. La Nación (ісп.). Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 11 січня 2022.
  24. ↑ ¡Nadie como la “S”! - Ovación - Periódico Al Día. Fútbol y noticias de Costa Rica. wvw.aldia.cr. Архів оригіналу за 24 листопада 2020. Процитовано 11 січня 2022.
  25. ↑ Roy Myers destituido de Saprissa - Ovación - Al Día, Costa Rica: futbol, saprissa, liga, deportes, sucesos, farándula, noticias. wvw.aldia.cr. Архів оригіналу за 11 січня 2022. Процитовано 11 січня 2022.
  26. ↑ Myers: Joven y con experiencia - Federación Costarricense de Fútbol. Fedefutbol (ісп.). Архів оригіналу за 11 січня 2022. Процитовано 11 січня 2022.
  27. ↑ VIDEO: Roy Myers asume dirección técnica de Saprissa. www.everardoherrera.com. Архів оригіналу за 11 січня 2022. Процитовано 11 січня 2022.
  28. ↑ Por primera vez desde que participan en Concacaf, Saprissa y Alajuelense se van sin puntos y goles. everardoherrera.com. Архів оригіналу за 11 січня 2022. Процитовано 11 січня 2022.
  29. ↑ Saprissa perdió por primera vez en primera división por diferencia de cinco goles. everardoherrera.com. Архів оригіналу за 11 січня 2022. Процитовано 11 січня 2022.
  30. ↑ Saprissa destituye a Roy Myers y Marco Herrera queda a cargo del equipo. everardoherrera.com. Архів оригіналу за 11 січня 2022. Процитовано 11 січня 2022.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Рой_Маєрс&oldid=40367283