Розширені вокальні техніки

Розширені вокальні техніки (англ. Extended Vocal Techniques) в англомовній термінології — загальна назвах нестандартних технік співу, що використовувалися як новаторські художні засоби в академічній музиці XX сторіччя такими композиторами як Арнольд Шенберг, Джячінто Шелсі, Дьордь Лігеті, Мередіт Монк, Джон Кейдж, Лучано Беріо, Карлгайнц Штокгаузен, Джордж Крамб тощо. Нестандартні вокальні техніки зустрічаються і в народній музиці та в естрадному вокалі (особливо у важкому металі та джазі), проте про «розширення» в англомовній літературі йдеться лише щодо академічної музики. Відомі виконавці, що використовують розширені вокальні техніки: Лорі Андерсон, Діаманда Галас, Джоан ла Барбара, Мередіт Монк, Йоко Оно тощо.

Техніки

Фразування

Комбінація звичайного мовлення зі співом.
Шпрехгезанг, шпрехштіме.
Спів на вдих.

Дісторшн

Різні вокальні ефекти

Йодль.
Улюлюкання.
Тремоло.

Керування гармоніками голосу

Людина може керувати інтенсивністю гармонік у своєму голосі, змінюючи об'єм ротової порожнини. Різні народні техніки, що ґрунтуються на цьому принципі називаються горловий спів.

Білий спів
Зміна обертонів. Приклад: Stimmung, Карлгайнц Штокгаузен.
Додавання унтертонів.
Мультифонія — техніка співу для створення двох або навіть більше звуків різної висоти. Приклад: Versuch über Schweine (1968), Ханс Вернер Хенце.

Штучна модифікація тембру

Спів після вдихання газів, густина яких відмінна від густини повітря (наприклад, гелію).
Використання мікрофону або мегафону. Приклад: Spirals, Роберт Невел.
Електронна модифікація голосу.
Спів у рояль. Приклад: Ancient Voices of Children, Джордж Крамб.

Посилання

Edgerton, Michael Edward (2005). The 21st-Century Voice: Contemporary and Traditional Extra-Normal Voice. Lanham: Scarecrow Press. (англ.) ISBN 978-0-8108-5354-6