Йо́сип Льво́вич Розенфе́льд (рос. Иосиф Львович Розенфельд; * 22 серпня 1914, містечко Сатанів Проскурівського повіту Подільської губернії, нині смт Городоцького району Хмельницької області — † серпень 1981, Москва) — радянський фізико-хімік, учений у галузі корозії та електрохімії металів. Доктор хімічних наук (1952). Професор (1957). Заслужений діяч науки і техніки РРФСР. Іноземний член Саксонської академії наук у Лейпцигу (1981).

Розенфельд Йосип Львович
Народився22 серпня 1914(1914-08-22)
Сатанів, Проскурівський повіт, Подільська губернія
Помер31 серпня 1981(1981-08-31) (67 років)
Москва, СРСР
ПохованняКунцевський цвинтар
Країна СРСР
Діяльністьфізико-хімік, викладач університету, хімік
Alma materState University of Non-Ferrous Metals and Goldd
Галузьхімія[1], фізична хімія[1] і corrosion protectiond[1]
Науковий ступіньДоктор хімічних наук
ЧленствоСаксонська академія наук
Нагороди
орден Трудового Червоного Прапора орден Червоної Зірки медаль «За бойові заслуги» медаль «За оборону Москви» медаль «За оборону Сталінграда»
заслужений діяч науки і техніки РРФСР

Біографія

ред.

1939 року закінчив Московський інститут кольорових металів і золота, 1941 року — аспірантуру при ньому. У 1941—1946 роках перебував в армії. Брав участь у Другій світовій війні. Відзначився під час бойових дій на фронті, за що нагороджений орденами та медалями СРСР.

У 1946—1981 роках працював в Інституті фізичної хімії АН СРСР.

Помер у серпні 1981 року. Поховано на Новокунцевському кладовищі [2].

Наукова діяльність

ред.

Основні роботи в галузі теоретичних і прикладних проблем корозії та захисту металів від корозії. Виконав цикл робіт з теорії атмосферної корозії, в яких вперше запропонував низку прецизійних методів дослідження електрохімічної кінетики в тонких шарах електролітів. Розвинув техніку коррозійно-електрохімічного експерименту і застосування фізико-хімічних методів для розв'язання завдань щодо встановлення механізму корозії та захисту металів.

Праці

ред.
  • Розенфельд И. Л. Атмосферная коррозия металлов. — Москва: Издательство АН СССР, 1960. — 372 с.
  • Розенфельд И. Л., Жигалова К. А. Ускоренные методы коррозионных испытаний металлов. — Москва: Металлургия, 1966. — 347 с.
  • Розенфельд И. Л. Коррозия и защита металлов. — Москва: Металлургия, 1969. — 448 с.
  • Розенфельд И. Л. Коррозия и защита металлов (локальные коррозионные процессы). — Москва: Металлургия, 1970. — 448 с.
  • Розенфельд И. Л. Ингибиторы коррозии. — Москва: Химия, 1977. — 350 с.
  • Розенфельд И. Л., Рубинштейн Ф. И. Антикоррозионные грунтовки и ингибированные лакокрасочные покрытия. — Москва: Химия, 1980. — 200 с.
  • Розенфельд И. Л., Персианцева В. П. Ингибиторы атмосферной коррозии. — Москва: Наука, 1985. — 278 с.
  • Розенфельд И. Л., Рубинштейн Ф. И., Жигалова К. А. Защита металлов от коррозии лакокрасочными покрытиями. — Москва: Химия, 1987. — 222 с.

Примітки

ред.
  1. а б в Czech National Authority Database
  2. Новокунцевське кладовище (частина третя)[недоступне посилання](рос.)

Література

ред.
  • Колотыркин Я. М., Спицын В. И., Фрумкин А. Н. Иосиф Львович Розенфельд: (К 60-летию со дня рождения) // Электрохимия. — 1975. — Выпуск 1. — С. 186—187.
  • К 70-летию И. Л. Розенфельда: Человек, умевший видеть будущее // Защита металлов. — 1984. — Т. 20. — № 5. — С. 825.
  • К 90-летию Иосифа Львовича Розенфельда // Коррозия: материалы, защита. — 2004. — № 4. — С. 46.

Посилання

ред.