Розвантажувальний жилет

Розвантажувальний жилет — елемент професійного одягу, призначений для зручного носіння великої кількості дрібних речей (військовослужбовець, турист тощо) або/і для зниження навантаження на хребет при підйомі/перенесенні вантажу (вантажник, будівельник тощо).

Перший має вигляд жилета з великою кількістю різноманітних кишень і/чи модульних систем кріплення, другий — має вигляд корсета і може створюватися з використанням каркаса (елементів каркаса).

Душмани переходять афгано-пакистанський кордон, 1985 рік, у крайнього праворуч Чі-ком.
Група спеціального призначення після виконання бойового завдання, ОКСВА, 18 лютого 1988 року, видно розвантажувальні нагрудники «Пояс-А», у просторіччі «розвантажка» («ліфчик»)
Морський піхотинець Збройних сил США в Афганістані, 2 липня 2009 року
IIFS, у перекладі індивідуальна інтегрована бойова система, варіант для стрільця.
Розвантажувальний жилет із стрічками дозволяє самостійно комплектувати кишенями і сумками.

Розвантажувальний жилет військового екіпірування (тактичний жилет) — елемент спорядження військовослужбовців, в основному стрільців піхоти (і її різновидів — повітряно-десантні війська, морська піхота).

Є жилетом з великою кількістю спеціальних кишень або кріплень. Призначений для комфортного носіння зброї, магазинів до неї, гранат, фляги, медичного пакету, аптечки і тому подібного, та зручного витягання їх для застосування.

ІсторіяРедагувати

Одними з перших розвантажувальні жилети почали використати повітряно-десантні війська Італії. Для парашутистів було розроблено декілька варіантів жилетів, які надівали через голову і застібали з боків. Жилети для парашутистів-автоматників мали чотири або сім горизонтальних сумки для магазинів до пістолета-кулемета Beretta MAB 38,, нашитих на грудях. Ще один варіант жилета вже в 1942 році почали виготовляти для парашутистів-саперів, які входили до складу штурмових груп (замість прямокутних підсумків для автоматних магазинів на грудях цих жилетів нашивали квадратні кишені для розміщення підривних зарядів, детонаторів і інструменту)[1].

У італійській морській піхоті вже в 1942 році використали ще один варіант жилета — з горизонтальним розміщенням кишень для 7 магазинів до пістолета-кулемета Beretta MAB 38 на грудях і додатковими кишенями на спині[2].

В Англії було розроблено жилет для командос (Battle Jerkin).

У США спеціально для висадки у Нормандії розробили і прийняли на постачання «штурмовий жилет» для рейнджерів. Виготовлявся він з міцної бавовняної тканини і мав вісім містких кишень. Приталений крій цього жилета дозволяв бігати і повзати значно вільніше, ніж з «гірляндами» безлічі сумок. На спині жилета була велика кишеня, рівна за об'ємом піхотному ранцю.

Після другої світової війни жилети застосовувалися у британській САС і деяких інших спеціальних підрозділах. Але вони не набули по-справжньому широкого поширення.

Під час війни у В'єтнамі розвантажувальні жилети широко використовувалися партизанами НФЗПВ і підрозділами В'єтнамської народної армії, найбільше поширення отримав розроблений у КНР брезентовий жилет «тип 58», що мав кишені на три магазини АК і 4 гранати типу Ф-1 (хоча в загонах НФЗПВ зустрічалися жилети іншої конструкції — на чотири або п'ять автоматних магазини). Такі жилети у деяких випадках могли захистити від ударів холодною зброєю, попадання випадкових осколків і навіть куль — на місці одного з бойових зіткнень військовослужбовцями США було знайдено тіло в'єтнамця в розвантажувальному жилеті, металеві магазини до автомата Калашникова зупинили дві 5,56-мм автоматні кулі[3].

Ці жилети широко використовувалися у багатьох локальних війнах XX століття[4]. На початку 1980-х років потрапили вони і в Афганістан разом з китайськими АК до душманів, де отримали визнання у окремих радянських військовослужбовців, у зв'язку з незручністю носіння РПС (ремінно-плечова система (англ. Load Bearing Equipment)) або відсутністю такої. Дехто оцінив китайські розвантажувальні нагрудники, їх вважали за кращі, ніж радянське спорядження (РПС), і стали активно використовувати як трофейні «Чи-Ком», так і самостійно зшиті. Невідомо, чи послужив «Чи-Ком» прообразом радянського нагрудника Пояс-А. Можливо, тоді ж і народився вираз «армійський ліфчик».

У кінці 1980-х років армія США прийняла на постачання розроблений жилет Load-Bearing Vest M-1988, який замінив РПС ALICE. Його було розроблено у рамках концепції — система особистої екіпіровки піхотинця Individual Integrated Fighting System, або IIFS, в перекладі — Індивідуальна Інтегрована Бойова Система.

Основа системи IIFS — тактичний розвантажувальний жилет (також відомий як Individual Tactical Load-Bearing Vest або ITLBV, Tactical Load-Bearing Vest або TLBV, і Load-Bearing Vest M-1988 або LBV88, прийнятий як стандартний в 1988 році в американських збройних силах).

У 1990-х роках розвантажувальні жилети стають стандартним спорядженням в арміях багатьох країн. Можна сказати, що концепція жилета витіснила РПС, як стандартне армійське спорядження. Достоїнства тактичного жилета в порівнянні з РПС в тому, що вони дозволяють розосередити навантаження за більшою площею (не лише на поясі).

Станом на 2022 рік існують поєднанні елементи (наприклад, Modular Tactical Vest) — плитоноска «широкого пошиву» з системою модульної фіксації (наприклад, моллі), так зване явище "два в одному": і плитоноска (бронежилет), і розвантажувальний жилет.[5]

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Crociani P., Battistelli P. P. Italian Army elite units & special forces 1940-43. // London, Osprey Publishing Ltd., 2012. pages 27, 30-31
  2. Crociani P., Battistelli P. P. Italian Navy & Air Force elite units & special forces 1940-45 // London, Osprey Publishing Ltd., 2013. pages 26-27
  3. Gordon L. Rottman, Brian Delf. North Vietnamese Army Soldier 1958-75 // London, Osprey Publishing Ltd., 2009. pages 34-36
  4. Армейский лифчик — история советской разгрузки [Архівовано 7 грудня 2016 у Wayback Machine.](рос.)
  5. Плитоноски (Чохли Бронежилетів)

ПосиланняРедагувати