Роджер Феліпе Флорес Солано (ісп. Róger Felipe Flores Solano; нар. 26 березня 1957, Сан-Хосе, Коста-Рика) — костариканський футболіст та тренер, виступав на позиції воротаря.

Ф
Роджер Флорес
Особисті дані
Повне ім'я Роджер Феліпе Флорес Солано
Народження 26 березня 1957(1957-03-26) (67 років)
  Сан-Хосе, Коста-Рика
Зріст 178 см
Вага 73 кг
Прізвисько Капітан
Громадянство Коста-Рика Коста-Рика
Позиція захисник
Інформація про клуб
Поточний клуб завершив кар'єру
Юнацькі клуби
1973—197? Коста-Рика «Саграда Фамілья»
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1978—1979 Коста-Рика «Саграда Фамілья» ? (?)
1980—1981 Коста-Рика «Сан-Карлос» ? (?)
1982 Коста-Рика «Саграда Фамілья» ? (?)
1983—1987 Коста-Рика «Алахуеленсе» ? (?)
1987—1996 Коста-Рика «Сапрісса» ? (?)
1996 Коста-Рика «Турріальба» ? (?)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1983—1991 Коста-Рика Коста-Рика 49 (2)
Тренерська діяльність**
Сезони Команда Місце
1996—1998
2000
2001
2007—2008
Коста-Рика «Гойкечеа»
Коста-Рика «Санта-Барбара»
Коста-Рика «Ередіано»
Коста-Рика «Барріо Мехіко»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Клубна кар'єра ред.

Кар'єру гравця розпочав у 17-річному віці в «Саграда Фамілья», яка виступала в другому дивізіоні чемпіонату Коста-Рики[1]. Два роки по тому перейшов у «Сан-Карлос», у футболці якого дебютував у Прімера Дивізіоні Коста-Рики. Виступав у команді до 1981 року, після чого на нетривалий період часу повернувся до «Сагради Фамілья». У середині 80-их прийшов до «Алахуеленсе» і виграв з ним два чемпіонства, а також Кубок чемпіонів КОНКАКАФ 1986 року. Після переходу гравця до стану головних конкурентів «червоно-чорних» — «Сапрісси» — його кар'єра досягла піку: Флорес ще тричі вигравав чемпіонат своєї країни та двічі — Кубок чемпіонів КОНКАКАФ[2]. Футбольну кар'єру завершив у складі «Турріальби». Загалом у чемпіонаті Коста-рики відзначився 30-ма голами.

Кар'єра в збірній ред.

Дебют Флореса за збірну Коста-Рики відбувся 1983 року; всього ж за національну команду він провів 49 матчів, відзначився 2 голами[3]. У 1990 році увійшов до складу збірної для участі в чемпіонаті світу в Італії, де відіграв всі 4 матчі своєї команди з капітанською пов'язкою і зрівняв рахунок у вирішальному матчі групового етапу, забивши м'яч у ворота Швеції.

У 1991 році в складі своєї збірної став володарем Кубку націй Центральної Америки[4], а також брав участь в Золотому кубку КОНКАКАФ, де костариканці зайняли 4 місце, а Флорес провів свій заключний матч у футболці національної команди[5].

Голи за збірну
Дата Суперник Рахунок Голи Флореса Турнір
1 2 квітня 1989   Гватемала 2:1 1 кваліфікація ЧС-1990
2 20 червня 1990   Швеція 2:1 1 Чемпіонат світу з футболу 1990

Кар'єра тренера ред.

По завершенні кар'єри гравця розпочав тренерську діяльність. У 1996 році очолив «Гойкечеа», де в березні 1998 року його замінив Дідьє Кастро. У 1999 році працював з юнацькою збірною Коста-Рики (U-17). У 2000 році пропрацював 4 тижні на посаді головного тренера «Санта-Барбари», після чого звільнений з займаної посади. Також тренував «Ередіано». У сезоні 2007/08 років працював з «Барріо Мехіко».

У серпні 2009 року Флорес призначений асистентом головного тренера «Ліберії Міа»[6].

Особисте життя ред.

Син, Андрес, став професіональним футболістом, як і батько, виступає на позиції захисника[7].

Досягнення ред.

«Алахуеленсе»
«Сапрісса»
збірна Коста-Рики

Примітки ред.

  1. ROGER FLORES SOLANO REGRESA AL BANQUILLO DE LA A.D.SAGRADA FAMILIA (ісп.). 29 листопада 2009. Процитовано 13 липня 2018.
  2. ¿Qué fue de Róger Flores?. Al Día (ісп.). 9 жовтня 2004. Процитовано 13 липня 2018.
  3. Roberto Mamrud. Costa Rica - Record International Players (англ.). RSSSF. Процитовано 13 липня 2018.
  4. Costa Rica en la Copa Uncaf 1991. La Nación (ісп.). 12 червня 2010. Архів оригіналу за 14 липня 2014.
  5. Barrie Courtney. CONCACAF Championship, Gold Cup 1991 - Full Details (англ.). RSSSF. Процитовано 13 липня 2018.
  6. Roger Flores será asistente técnico de Liberia Mía [Архівовано 2014-07-14 у Wayback Machine.] - Al Día (ісп.)
  7. La paciencia premió a Andrés Flores con constancia [Архівовано 2014-07-14 у Wayback Machine.] - Nación (ісп.)

Посилання ред.