Роджер Марк Божолі (англ. Roger Mark Boisjoly; 25 квітня 1938, Лоуелл, штат Массачусетс, США6 січня 2012, Ніфай, Юта, США) — американський інженер-гідромеханик і аеродинамік, що працював в компанії Thiokol з виробництва твердопаливних прискорювачів для космічних човників НАСА. Відомий тим, що намагався запобігти можливій катастрофі шатла «Челленджер», провівши власне розслідування і зробивши висновок про смертельну небезпеку запуску човника в холодну погоду. За день до запуску він безуспішно намагався відрадити НАСА від запуску «Челленджера», не зумівши переконати їх в тому, що будь-яке гумове кільце на ракетному прискорювачі при холодній погоді може розірватися і призвести до загибелі всього корабля.

Роджер Божолі
англ. Roger Boisjoly
Народився 25 квітня 1938(1938-04-25)
Лоуелл, Массачусетс, США
Помер 6 січня 2012(2012-01-06)[1] (73 роки)
Ніфай, Юта, США
·злоякісна пухлина
Країна  США
Діяльність бортінженер, інженер
Alma mater University of Massachusetts Lowelld
Галузь аеродинаміка і космонавтика
Заклад Тіокол
Нагороди

Біографія ред.

Ранні роки ред.

Божолі народився 25 квітня 1938 року в місті Лоуелл (штат Массачусетс). Він закінчив Массачусетський університет в Лоуеллі, отримавши диплом інженера-механіка, і пропрацював в аерокосмічній промисловості протягом 27 років, займаючи посади в різних компаніях Каліфорнії і здійснюючи розробку місячного автомобіля і місячних модулів підтримки життєзабезпечення. За віросповіданням був мормоном і дбав про сім'ю, внаслідок чого в 1980 році погодився на перехід в компанію Morton Thiokol в штаті Юта і навіть на меншу зарплату, щоб бути ближче до сім'ї. Там він займався розробкою твердопаливних ракетних прискорювачів для шатлів НАСА.

Розслідування Божолі ред.

У липні 1985 року Божолі, займаючись дослідженням технології безпеки шатлів, склав записку для компанії «Morton Thiokol», в якій повідомив про те, що якщо погода буде занадто холодною, то ущільнювальні кільця (англ. O-rings), що з'єднують секції твердопаливних прискорювачів човника, можуть вийти з ладу, і можлива катастрофа може призвести до загибелі корабля. Божолі ґрунтувався на спостереженнях за шаттлом «Діскавері», який повернувся з експедиції STS-51C: за даними Божолі, перше гумове кільце (верхнє) на одному з ракетних прискорювачів було повністю зруйновано, а друге (нижнє) було серйозно пошкоджено, але не було зруйновано до кінця; його товщина становила 1 мм в найслабшій частині. Божолі зазначив, що перше кільце було ослаблене внаслідок низьких температур вночі і вже не могло стримувати гарячі гази. Розрив другого, нижнього кільця міг би стати катастрофічним і призвести до загибелі всього корабля з екіпажем. Вважалося, що запуск «Діскавері» пройшов при температурі 10 °C.

Твердопаливні ракетні прискорювачі були з'єднані з шатлом за допомогою особливих ланок, а гумові кільця були встановлені спеціально для того, щоб не випускати високотемпературні гази, які могли б пропалити паливний бак або зруйнувати ланки і призвести до зіткнення прискорювача з баком. Кільця повинні були бути досить гнучкими, щоб не розірватися під тиском і не дозволити також високотемпературним газам вибратися назовні. Однак спостереження Божолі показали, що гумові кільця, досить серйозно пошкоджені, могли бути при наступному циклі запалювання геть розірвані . Внаслідок цього гарячі гази вибралися б назовні і пропалили б бак, що призвело б до вибуху космічного човника. Якщо ж кільце промерзало і втрачало гнучкість, то йому потрібно більше часу, щоб відреагувати і заблокувати проникнення високотемпературних газів назовні, до того ж надмірний тиск міг його і в цьому випадку розірвати.

Божолі негайно послав записку своєму начальству, але не отримав жодної реакції[2]. Він терміново створив спеціальну групу для дослідження ефекту холоду на ракети-носії, але її робота затягнулася внаслідок бюрократичних труднощів і необхідності якомога швидше підготуватися до запуску наступного човника. В кінці 1985 року Божолі знову намагався переконати своє керівництво не запускати шаттл, поки не буде забезпечена його безпека і поки проблему з герметичними кільцями не вирішать, однак зазнав невдачі.

Катастрофа «Челленджера» ред.

У ніч з 27 на 28 січня 1986 року температура впала до -1 °C, і Божолі з колегами зробив останню спробу запобігти катастрофі, звернувшись до керівництва «Morton Thiokol». Він влаштував телеконференцію з НАСА разом з ще чотирма інженерами (на чолі з Бобом Ебелінгом), а як головний аргумент надав фотографії з ушкодженнями «Діскавері», закликавши менеджерів компанії і співробітників НАСА не ігнорувати факти і не запускати корабель, побоюючись, що він вибухне прямо на старті. Також закликав зупинити запуск корабля і президент аерокосмічної компанії «Rockwell» Рокко Петроне[en], який помітив безліч бурульок на паливопроводах і розподільних ящиках на стартовому майданчику на мисі Канаверал.

Чотири віце-президента «Morton Thiokol» зійшли з телеконференції, щоб порадитися один з одним, проте врешті-решт відкинули аргументи Божолі, назвавши їх передчуттями, а не науково обґрунтованими припущеннями, і розкритикувавши ідею перенесення польоту. Глава відділу НАСА з ракетних прискорювачів Лоренс Маллой із центру космічних польотів у Хантсвіллі нагримав на представників фірм і заявив, що не потерпить чергового перенесення польоту. Віце-президент компанії «Morton Thiokol» Джеральд Мейсон також порушив своє слово ухвалити рішення в залежності від позиції інженерів і зажадав від свого колеги Роберта Лунда думати не як інженер, а як менеджер. Мейсон остаточно схвалив запуск корабля, а Божолі в знак протесту покинув засідання.

Божолі був присутній наступного ранку під час запуску. Коли «Челленджер» злетів, Божолі подумав, що його найгірші побоювання не справдилися, однак на 58-й секунді гарячі гази вирвалися з ракетного прискорювача, прорвавшись через кільце, і це призвело до пожежі. Через 73 секунди після старту прогримів вибух паливного бака, та «Челленджер» зруйнувався в повітрі. Весь екіпаж з 7 чоловік загинув, а приголомшений Божолі протягом всього дня не міг заспокоїтися, вважаючи, що не зміг врятувати екіпаж від загибелі.

Після катастрофи ред.

Президент США Рональд Рейган створив президентську комісію для розслідування. Божолі був викликаний як свідок і дав свідчення, оприлюднивши свою доповідну записку і ряд корпоративних документів і розповівши про те, на підставі яких досліджень він зробив свої висновки про можливу катастрофу. Його свідчення стали сенсаційними в розслідуванні загибелі човника, але Божолі піддався остракізму в компанії: його виключили з космічної групи, а колеги припинили всяке спілкування з ним. Здоров'я Божолі також було ослаблено: у нього почалися головні болі і депресія, він також частково втратив зір і мало не посварився з сім'єю[3].

1987 року Божоли пішов з компанії і навіть подав до суду на неї, але програв справу. Однак наукове співтовариство США надало підтримку інженерові: у 1988 році його нагородили Премією за наукову свободу та відповідальність від Американської асоціації з просування науки. Сам же Божолі вважав, що на його боці була тільки астронавт Саллі Райд, яка була свідком у комісії з розслідування катастрофи «Челленджера». Пізніше він читав лекції в університетах на тему корпоративної етики[4], не раз приводячи скандал з менеджерами «Morton Thiokol» як приклад ухвалення рішення в порушення етичних норм[5], а також експертом у судових інженерних розслідуваннях.

Божолі зібрав 14 ящиків з документами, які він коли-небудь отримував за 7 років, і 13 травня 2010 року передав їх університету Чепмена в Оранж (штат Каліфорнія). Бібліотекар Ренд Бойд повідомив, що матеріали будуть передані в архів і через півроку або рік стануть доступні для відвідувачів бібліотеки[6]. Матеріали свого розслідування він також надав для документального серіалу «Секунди до катастрофи», давши інтерв'ю і розповівши про події, пов'язані з катастрофою.

6 січня 2012 року Роджер Божолі помер у віці 73 років від раку кишківника, нирок і печінки[7]. Він залишив дружину Роберта, двох дочок і вісім онуків[8].

Примітки ред.

  1. http://www.nytimes.com/2012/02/04/us/roger-boisjoly-73-dies-warned-of-shuttle-danger.html?ref=obituaries|title=Roger
  2. The result would be a catastrophe. www.lettersofnote.com. 27 жовтня 2009. Архів оригіналу за січень 28, 2012. Процитовано 28 січня 2012.
  3. Roger Boisjoly, 73, Dies; Warned of Shuttle Danger(англ.)
  4. Roger Boisjoly and the Challenger disaster. onlineethics.org. Архів оригіналу за 6 жовтня 2014. Процитовано 5 серпня 2008.
  5. Boisjoly, Roger. Ethical Decisions - Morton Thiokol and the Space Shuttle Challenger Disaster. onlineethics.org. Процитовано 5 серпня 2008.
  6. Fields, Eugene W., «Chapman receives papers from Challenger disaster», The Orange County Register, May 13, 2010 9:37 p.m.
  7. Martin, Douglas (3 лютого 2012). Roger Boisjoly, 73, Dies; Warned of Shuttle Danger. The New York Times. www.nytimes.com. Процитовано 4 лютого 2012.
  8. Roger Boisjoly, Engineer Who Warned of Challenger Shuttle Disaster, Dies at 73(англ.)

Посилання ред.