Вікіпедія

Роб Гелфорд

Роберт Джон Артур «Роб» Ге́лфорд (англ. Robert John Arthur "Rob" Halford; нар. 25 серпня 1951, Саттон-Колдфілд, Бірмінгем, Велика Британія) — британський музикант, автор пісень та продюсер, у першу чергу відомий як вокаліст британського хеві-метал-гурту Judas Priest (у 1973—1991 рр. і з 2003 року до сьогодні). За версією журналу «Classic Rock» займає 9-те місце в рейтингу найкращих фронтменів рок-музики.

Роб Гелфорд
англ. Rob Halford
Зображення
Зображення
Основна інформація
Повне ім'я Роберт Джон Артур Гелфорд
Дата народження 25 серпня 1951(1951-08-25) (72 роки)
Місце народження Саттон-Колдфілд, Бірмінгем, Західний Мідленд, Велика Британія
Роки активності 1969 — дотепер
Громадянство Велика Британія Велика Британія
Національність Британець
Професія Музикант, композитор
Співацький голос Тенор
Інструменти Вокал, губна гармоніка
Жанр Хеві-метал, хард-рок
Псевдоніми Metal God
Гурт Judas Priest
Halford
Fight
2wo
Lord Lucifer
Hiroshima
Офіційний сайт
CMNS: Файли у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гелфорд.

Покинувши колектив в 1993 році на хвилі спаду інтересу до металу, Гелфорд довгий час експериментував з різними музичними жанрами, що не викликало розуміння у давніх шанувальників співака. Проте, повернувшись до традиційного металу, він як сольний виконавець досяг успіху, куди більшого, ніж користувався на той момент покинутий ним гурт. Повернення Гелфорда в Judas Priest в 2003 році повернуло гуртові колишню популярність, але водночас не стало перешкодою для сольної кар'єри музиканта в рамках його власного гурту Halford.

За потужні вокальні дані і значний внесок у розвиток метала Гелфорд отримав прізвисько «Metal God» («Бог Металу»).

Біографія ред.

Ранні роки ред.

Роб Гелфорд народився 25 серпня 1951 року в Саттон-Колдфілд, Англія. Ім'я Артур передавалося у сім'ї у спадок: це було по–батькові батька та ім'я діда. Через рік народилася сестра Роба, Сью, і батькам дали муніципальне житло на Лічфілд–роуд у Волсоллі. 1953–го року сім'я переїхала на Кевін–роуд, 38, до будинку на Бічдейл Естейт.

Батько був запасом королівських ВПС (військово-повітряних сил) і прагнув, щоб його призвали у військово–повітряний флот. Натомість його відправили до армії і Другу світову війну батько провів на рівнині Солсбері. Батькова пристрасть до літаків передалася і Роберту: вони разом збирали модельки літаків Airfix – бомбардувальників «Літаюча фортеця», винищувачів «Вулкан» та «Ураган»; їздили на аеродром і спостерігали, як злітають планери. Кілька разів їздили до лондонського аеропорту Хітроу – дивитися на те, як злітають літаки.

Після Helliwells батько влаштувався на завод із виробництва сталевих труб. Його колега пішов звідти і відкрив свою компанію «Трубовідрізні верстати». Батько приєднався до нього. Він залишив виробництво і став займатися закупівлею

Мати (як і багато тогочасних жінок) не працювала. Вона весь день прибирала і утримувала будинок в ідеальному порядку та чистоті.

У школі Гелфорд, за його власними словами, не був ні забіякою, ні надто тихою дитиною. Якщо його цікавив предмет, то він старався, якщо ні, то зазвичай прогулював. Його улюбленими предметами були музика, англійська мова і, перш за все, історія.[1] Вокальні здібності Роба вперше виявилися у віці 8 років, коли він співав у шкільному хорі. Але талант хлопчика не отримав свого розвитку, поки, ставши підлітком, Гелфорд не виявив активнішого інтересу до музики. У своєму першому гурті він опинився ще будучи 15-річним школярем. Колектив називався Thakk, його соло-гітаристом був шкільний учитель. Зазвичай гурт виконував кавери пісень The Yardbirds, Free, Джимі Гендрікса і The Rolling Stones. За словами Гелфорда в той час він серйозно не захоплювався музикою, і, закінчивши школу, абсолютно не уявляв чим хоче займатися далі. Незабаром Гелфорд прочитав у місцевій газеті рекламу про прийом на роботу до Великого театру в Вулвергемптоні, де з великим задоволенням почав працювати. Хлопець працював учнем освітлювача та зіграв кілька аматорських ролей на сцені. Хоча він пробув на цій роботі всього пару років, за власними словами, у Роба саме тоді з'явилося справжнє бажання виступати на сцені. Саме воно, а також страх, що можна тренуватися роками, і в результаті опинитися поряд з підмостками, змусили хлопця покинути роботу та «спробувати інший підхід, який може дати якнайшвидші результати».[2]

Judas Priest ред.

Докладніше: Judas Priest
 
Гелфорд у 1984

Гелфорд познайомився з басистом і співзасновником Judas Priest Іеном Гіллом через свою сестру Сью, яка на той час зустрічалася з Гіллом.[3] Роб, який на той момент працював менеджером магазину чоловічого одягу,[4] приєднався до гурту як вокаліст, привівши з собою барабанщика Джона Гінча з його попереднього гурту Hiroshima. Гелфорд і Гінч відіграли свій перший концерт з Judas Priest у травні 1973 року в Таунхаузі у Веллінгтоні. Виступ був записаний і частково випущений у 2019 році на збірнику Downer-Rock Asylum на лейблі Audio Archives.

У 1974 році він дебютував у записі першого альбому гурту Rocka Rolla. Він продовжував грати у складі Judas Priest протягом 1970-х і 1980-х років. У 1990 році Гелфорд з'явився з новими татуюваннями, що включали зігнутий хрест Judas Priest на правій руці і кільце на іншій, а також кілька татуювань на плечах. Він також почав голити голову.

В останній день туру на підтримку Painkiller у серпні 1991 року на концерті в Торонто Гелфорд виїхав на сцену на великому мотоциклі Harley-Davidson, одягнений у мотоциклетну шкіряну куртку, як частина шоу. Сценічний стояк вийшов з ладу, і він зіткнувся з напівпіднятим барабанним стояком і впав з нього, зламавши при цьому ніс.[5] Він ненадовго втратив свідомість, поки гурт виконував першу пісню. Прийшовши до тями, Гелфорд повернувся і завершив виступ.[6] Роб давно хотів зайнятися сольним проектом і мав на це благословення від членів свого гурту. Керівник студії сказав йому, що для цього йому доведеться технічно "піти" з Judas Priest, і він написав заяву, в якій вказав на свою зацікавленість у сольному проекті. Лист просочився в мережу і був вирваний з контексту, в якому йшлося про те, що він залишає гурт. Через особисті проблеми, пов'язані з конфліктом, він не зміг пояснити, що сталося, і минуло більше десяти років перш ніж він знову зв'язався з гуртом і приєднався до нього.[7]

Fight ред.

Незабаром після відходу з Judas Priest він заснував гурт Fight з барабанщиком Скоттом Тревісом, басистом Джеком «Джей-Джеєм» Брауном і гітаристами Брайаном Тільзе та Расселом Перрішем. Перший альбом War of Words вийшов у 1993 році, за ним послідував наполовину живий, наполовину реміксований міні-альбом Mutations у 1994 році. У 1994 році відбувся тур на підтримку альбому. Другий альбом A Small Deadly Space вийшов у 1995 році, на його підтримку також відбувся тур. У той час як War of Words був прямолінійним метал-альбомом, A Small Deadly Space мав більш гранжеве звучання, що робило його менш привабливим для шанувальників, які вже встигли полюбити перший альбом. Коли гурт готувався розпочати роботу над третім альбомом, вони розпалися, припинивши таким чином співпрацю зі своїм лейблом Epic Records.[8] 20 грудня 1997 року відбулося коротке возз'єднання з половиною початкового складу для одноразового виступу, після чого гурт знову розпався.[9] В інтерв'ю 2015 року Гелфорд обмірковував можливість реформації Fight.[10]

2wo ред.

У 1997 році Гелфорд співпрацював з гітаристом Джоном Лоуері, щоб сформувати індастріал-гурт під назвою 2wo. Вони випустили свій єдиний альбом Voyeurs у 1998 році, який був спродюсований Трентом Резнором і випущений на його лейблі Nothing Records.[11]

 
Роб часто їздить на мотоциклі на сцені

Halford ред.

У 1999 році Гелфорд повернувся до свого металевого коріння і заснував сольний гурт. Альбом Resurrection був випущений у 2000 році і отримав схвальні відгуки критиків.[12] На підтримку альбому гурт відправився в турне з Iron Maiden і Queensrÿche. У 2001 році вийшов концертний альбом під назвою Live Insurrrection. За ним послідував другий альбом Crucible у 2002 р.[13] У 2010 році Halford випустили концертний DVD під назвою Live in Anaheim[14][15] і четвертий студійний альбом Halford IV: Made of Metal.[16]

Возз'єднання з Judas Priest ред.

Возз'єднання Роба з Judas Priest стало результатом багаторічних спекуляцій на тему того, коли він більше не буде у складі гурту, принаймні з моменту виходу альбому Resurrection, який, як стверджували деякі критики, звучав більш схоже на Judas Priest, ніж попередній альбом гурту Jugulator. Спочатку Гелфорд виключав таку можливість,[17] але потім передумав, заявивши у 2002 році, що "інстинкт підказує мені, що в якийсь момент це станеться".[18]

У липні 2003 року він повернувся до складу Judas Priest і відправився в турне у 2004 році на честь свого повернення. У 2005 році гурт випустив альбом Angel of Retribution. Світовий тур супроводжував реліз і відзначив 30-річчя гурту. У 2008 році вийшов альбом Nostradamus.

У 2011 році Judas Priest вирушили у те, що було оголошено останнім світовим турне гурту під назвою «Epitaph».[19] Після оголошення туру Гелфорд заявив, що продовжить рухатися вперед зі своєю сольною групою.[20]

Незважаючи на оголошення про "фінальний тур" у 2011 році, Гелфорд і Judas Priest (за винятком К. К. Даунінга, який покинув гурт перед туром «Epitaph»)[21] записали ще один альбом, Redeemer of Souls, який був випущений у 2014 році, альбом був підтриманий концертним туром.[22][23]

Згодом гурт випустив альбоми Firepower у 2018[24] та Invincible Shield у 2024 роках.[25]

Живі виступи ред.

Роб виступив як вокаліст Black Sabbath на трьох концертах. Він замінив Ронні Джеймса Діо на два вечори в листопаді 1992 року, коли Діо вирішив не відкривати концерт Оззі Осборна. Гелфорд також замінив Осборна в Black Sabbath 26 серпня 2004 року на концерті Ozzfest в Камдені, оскільки Осборн не зміг виступити через бронхіт.[26]

У 2001 році Гелфорд приєднався до Sum 41 на сцені під час телевізійного концерту на честь 20-річчя MTV разом з барабанщиком Томмі Лі, щоб виконати «You've Got Another Thing Comin'» як фінальну пісню попурі.[27]

Він тричі виходив на сцену з Metallica, де вони виконували пісню «Rapid Fire»: у 1994 році в останній день туру Shit Hits the Sheds, у 2011 році в клубі Філмор на святкуванні 30-річчя гурту і в 2013 році на п'ятій щорічній церемонії вручення нагород Revolver Golden Gods в Лос-Анджелесі.[28]

Гелфорд двічі виходив на сцену разом із Pantera. Перший виступ відбувся у 1992 році, де він заспівав пісні «Metal Gods» і «Grinder»,[29] а другий - у 1997 році, де він заспівав пісню «Grinder».

У липні 1997 року Гелфорд приєднався до квіркор-гурту Pansy Division на сцені, де виконав пісню «Breaking the Law».[30]

Роб приєднався до Babymetal на сцені 18 липня 2016 року на церемонії Alternative Press Music Awards у Клівленді, де вони виконали попурі з пісень «Painkiller» і «Breaking the Law».[31]

Голос і стиль ред.

 
Гелфорд у 2018

Гелфорд - володар одного з найсильніших і найвищих голосів у металі, що разом з його артистичною харизмою дає йому змогу виконувати пісні в дуже широкому вокальному діапазоні. Продюсер Гелфорда Рой Зі в одному зі своїх інтерв'ю заявив, що Роб має близько 16 різних голосів. Також він розповів історію про те, як під час одного з саундчеків у гурту виникли проблеми з мікрофоном для вокаліста, і, в той час як музиканти грали на повну гучність, Роб співав без мікрофона, і його голос проривався крізь музику з колонок.[32] Також кажуть, що на одному з концертів 1975 року Гелфорд побив позначку в 1610 Гц. Водночас, всупереч поширеній думці, співак бере надвисокі ноти, не зриваючись на фальцет.[33] У 2023 році журнал «Rolling Stone» поставив Гелфорда на 129 місце у своєму списку 200 найкращих співаків усіх часів.[34]

Проте, з часом Робу, за його власним зізнанням, все важче у фізичному плані виконувати деякі складні композиції. В інтерв'ю журналу Classic Rock він зізнався:

"Я знаю, що деякі речі заспівати вже не в змозі - поки що в мене виходить «Run Of The Mill», але співати її доводиться в іншому стилі".[35]

Серед співаків, які вплинули на нього, Роб називає Літл Річарда, Елвіса Преслі, Дженіс Джоплін і Роберта Планта.[36] На нього також вплинула музика Джимі Гендрікса, The Beatles, Cream, Девіда Бові, King Crimson, The Rolling Stones, Джона Мейолла та Еліса Купера.[37]

Гелфорд також відомий своїм новаторством у сфері сценічного іміджу, оскільки саме він привніс в антураж металістів шкіряний одяг, металеві заклепки і ланцюги, запозичені ним у секс-шопах. Ці елементи одягу вже давно стали невід'ємною частиною сценічних костюмів метал-гуртів і одягом шанувальників цього жанру, проте, як і раніше, не так багато людей підозрює про запозичення цього іміджу з гомосексуального середовища.

За словами самого музиканта, сценічний імідж виконавців повинен відповідати музиці, яку вони грають:

"Коли ти граєш по-справжньому важкі, енергійні акорди, які б'ють, та рифи, які наганяють жах, ти повинен мати відповідний вигляд".[38]

Говорячи про появу шкіряного іміджу Гелфорда під час світового турне 1978 року, Гленн Тіптон зауважив:

"Саме тоді народився весь шкіряний імідж, і тепер він просто не розділяється з музикою хеві-метал, як раніше ― спандекс і атласні штани або навіть джинси і футболки".[39]

Інша діяльність ред.

 
Прес-конференція гурту Judas Priest в Москві 27 листопада 2005 року

У 2002 році Гелфорд зіграв епізодичну роль розгніваного продавця секс-шопу в молодіжному фільмі «Вищий пілотаж». Іронія долі полягала в тому, що пропонуючи цю роль музиканту, режисер стрічки Юнас Окерлунд не знав, що в молодості Роб підробляв на різних роботах, зокрема й у секс-шопах. Під час зйомок також з'ясувалося, що ще один актор, який знімався в цьому фільмі, Мікі Рурк також у молодості працював продавцем у подібному магазині.[40]

Гелфорд - мультиінструменталіст, і хоча непогано він грає лише на губній гармошці та гітарі, але за його власним зізнанням достатньою мірою, щоб допомогти собі під час написання пісень, він грає на клавішних, бас-гітарі та барабанах.

У 1979 році Гелфорд написав книжку «Library of Tears» (укр. Бібліотека сліз), у якій розповідалося про недоумкуватого хлопця, який збирав людські сльози та печалі й жив за рахунок страждань людей. Книга так ніколи і не була видана, а сам автор стверджує, що не має поняття, де вона зараз знаходиться.[41]

У 2009 році Роб випустив власну лінію одягу Metal God Apparel, яка включає переважно футболки. За словами музиканта, з юних років він прагнув реалізувати багато ідей різного плану, здійсненням яких займається і зараз. Потрапити у світ моди, яку Гелфорд характеризує як "кумедну і культурно важливу", була однією з них.[42]

У 2019 році Гелфорд працював над автобіографією. Спочатку було оголошено, що автобіографія під назвою «Confess» (укр. Сповідь) буде опублікована в жовтні 2020 року,[43] але офіційна дата виходу - 29 вересня 2020 року у видавництві Hachette Books.[44][45] У серпні 2020 року Хелфорд підтвердив, що завершив роботу над аудіокнигою, яка вийде одночасно з фізичним виданням.[46]

Гелфорд з'явився в образі самого себе, представляючи персонажа Кевіна, в американській підлітковій комедійній драмі «Боги хеві-металу», що вийшла у 2022 році.[47]

Особисте життя ред.

Він проводить свій час між домівками у Сполучених Штатах та рідним містом Волсолл.[48]

Роберт володіє автомобілями Aston Martin DBS 1970-х років випуску, Chevrolet Corvette і Mercury Cougar. Він отримав водійські права лише у віці 38 років.[49] У 2010 році він заявив, що його основним автомобілем є Cadillac DTS 2006 року випуску.[50]

Гелфорд - гей. Він публічно розкрив свою гомосексуальність на MTV у 1998 році.[51][52] Він розплакався, сказавши:

"Це чудовий момент, коли ти виходиш із шафи. Зараз я зробив це і звільнив себе. Це чудове почуття для мене - нарешті відпустити себе і зробити цю заяву, особливо для "Адвоката", тому що цей журнал приніс мені стільки втіхи протягом багатьох років. Очевидно, що це просто чудовий день для мене".[53]

Пізніше Гелфорд пояснив, що у нього не було плану чи порядку денного, коли він йшов давати інтерв'ю MTV. В основному він говорив про альбом Voyeurs, і проговорився про свою сексуальну орієнтацію, коли йому поставили запитання продюсера студії. Він назвав це "чимось на кшталт великого стрибка вперед".[54]

У той час, коли Гелфорд відкрив свою сексуальну орієнтацію, він був стурбований тим, що в результаті цього втратить свою фан-базу. Він пояснював, що не може повертатися в певні місця світу, побоюючись лапідації. Він описував 1970-ті та 1980-ті роки як "неймовірно важкі", але не вважав їх важливими з музичної точки зору. Гелфорд жартома стверджував, що його не можна замінити гетеросексуалом, згадуючи покійного вокаліста Queen Фредді Мерк'юрі, кажучи, що "якби Фредді не був геєм, Queen була би зовсім іншою групою. Але це дійсно важлива частина мого життя, яку я повинен колись викласти на папері".[55]

У 2018 році Гелфорд заявив, що суспільство не змінилося так сильно, як він сподівався, після його заяви:

"Можна подумати, що мали б відбутися якісь зміни, і люди пішли б далі після такого довгого часу. Зараз, коли я переживаю свої хеві-метал роки в пенсійному віці (сміється), я думав, що багато чого з цього вже повинно було б піти. І це дуже шкода. Ми не так багато часу проводимо на цій планеті разом, тому немає сенсу витрачати його на розділення".[56]

Тематика його текстів не змінилася з моменту його камінг-ауту, і він уникав звертатися до неї в текстах пісень Judas Priest. Однак у пісні «Raw Deal» з альбому Sin After Sin йдеться про Файр-Айленд у Нью-Йорку, який був відомий у 1970-х і 80-х роках як селище геїв. Він вважав, що текст пісні був "трохи занадто", але був схвалений іншими учасниками гурту.

"Але коли ви слухаєте цю пісню, це справді майже як камінг-аут для мене. І це ніколи не було зареєстровано. (сміється) Лише в останні роки люди звернули увагу на цю пісню".[57]

У вересні 2020 року Гелфорд розповів, як у 1992 році у нього був «момент Джорджа Майкла», коли його заарештували за публічну непристойність у чоловічій ванній кімнаті, яка зазвичай використовується для випадкових сексуальних зв'язків на венеційському пляжі Лос-Анджелеса. Офіцер, який був фанатом Judas Priest, допоміг уникнути широкого розголосу про арешт.[58]

У документальному серіалі Behind the Music (укр. За музикою) він розповів, що приховування своєї сексуальної орієнтації під час кар'єри Judas Priest викликало у нього депресію та ізоляцію, що призвело до зловживання алкоголем і наркотиками. Під час запису альбому Turbo Гелфорд боровся зі зловживанням наркотичними речовинами та жорстокою ворожнечею зі своїм романтичним партнером. У січні 1986 року співак потрапив до реабілітаційного центру після передозування знеболювальними[59] і навіть зумів залишитися тверезим після того, як його партнер покінчив життя самогубством. Він каже, що з тих пір він був чистим і тверезим.[60] Він енергійно одужав, і його живі виступи під час наступного туру «Fuel for Life Tour» були названі одними з найсильніших у його кар'єрі.

Незважаючи на те, що він був чистим і тверезим з 1986 року, він зізнався, що у нього було бажання зловживати алкоголем та тютюном.

"Я хотів би зробити все це, але не можу. Я все це робив. Я все це робив, і це мене мало не вбило. Я хотів би це робити, тому що коли я з друзями, і вони добре проводять час, а на твоєму плечі сидить цей маленький диявол: "Зроби швиденько постріл. Випий чарочку Джека". Бути чистим і тверезим було найбільшим даром, який я отримав. Це був дар. Я не можу зробити це сам. Мені допомагає інше джерело. Це просто кайф поділитися цим з музикою в даний момент".[61]

Коли у 2016 році його запитали, яку роль відіграла тверезість у довголітті гурту, він відповів:

"Без неї? О, я був би мертвий. Буквально, я був би мертвий".[62]

У 2013 році переніс операцію на спині,[63] а у 2014 році - операцію з видалення пупкової грижі.[64][65][66] Також боровся з раком простати під час карантину через COVID-19 після того, як відчув симптоми захворювання у 2017 році. У липні 2020 року йому зробили простатектомію. Після того, як у нього виявили ще один рак, він пройшов курс променевої терапії у квітні та травні того ж року і був виписаний у червні перед поїздкою до Англії, щоб відвідати сім'ю. Він також переніс апендектомію після того, як у нього виявили пухлину в апендиксі.[67][68]

Гелфорд і Україна ред.

В грудні 2022 Роб записав відеозвернення з побажаннями українським "хеві-метал маніякам":

"Привіт, хеві-метал маніяки України! "Це ваш Металевий Бог. Я посилаю вам усю свою любов, усю свою силу, усю свою міць кожному з вас. Я дуже сильно вас люблю. Слава Україні. Залишайтеся сильними, залишайтеся важкими, залишайтеся металевими. О, так!".[69]

Дискографія ред.

Judas Priest ред.

Fight ред.

2wo ред.

Halford ред.

Rob Halford with Family and Friends ред.

Примітки ред.

  1. ↑ Кудрявин Олександр. Halford // Dark City. — 2001. — № 2. — С. 15.
  2. ↑ Gett, Steve. Judas Priest: Heavy Duty. — Alfred Pub Co, 1984. — 88 p. — ISBN 0895242273.(рос.)
  3. ↑ About Judas Priest. Metal Archives. Архів оригіналу за 30 вересня 2007. Процитовано 24 липня 2021.
  4. ↑ Loudwire (28 травня 2014), Judas Priest – Wikipedia: Fact or Fiction?, архів оригіналу за 11 березня 2018, процитовано 15 квітня 2018
  5. ↑ Wilkinson, Roy (20 травня 2010). How Judas Priest invented heavy metal. The Guardian. London, UK. Архів оригіналу за 6 жовтня 2016. Процитовано 24 липня 2021.
  6. ↑ Ling, Dave (25 грудня 2003). Judas Priest: The Making of Painkiller. Daveling.co.uk. Архів оригіналу за 7 листопада 2004. Процитовано 20 липня 2007.
  7. ↑ Confess pg 244
  8. ↑ Fight. Spirit of Metal.
  9. ↑ Rob Halford Reunites with Members of Fight. MTV. 24 грудня 1997.
  10. ↑ Neumann, Carl (5 лютого 2015). Judas Priest: Back In Australia For Soundwave. scenestr. Процитовано 5 лютого 2015.
  11. ↑ Gourley, Bob (1998). Rob Halford of Judas Priest talks about his late 90s project 2wo. Chaos Control.
  12. ↑ Burk, Greg (16 серпня 2000). Rob Halford interview, 2000. MetalJazz.
  13. ↑ Begrand, Adrien (9 грудня 2002). Halford: Crucible. PopMatters.
  14. ↑ Halford Live in Anaheim Film Due in September. Blabbermouth.net. 24 березня 2009. Процитовано 24 березня 2009.
  15. ↑ Halford: 'Live In Anaheim' DVD Preview Clip Available. Blabbermouth.net. 5 травня 2010. Процитовано 5 травня 2010.
  16. ↑ Halford: Made Of Metal Album Details Revealed. Blabbermouth.net. 3 вересня 2010. Процитовано 3 вересня 2010.
  17. ↑ Interview with Rob Halford – Part Two. Nyrock.com. Архів оригіналу за 9 березня 2012. Процитовано 10 січня 2015.
  18. ↑ Hoaksey, Mark: "Interview with Rob Halford", Power Play Issue 35, July 2002.
  19. ↑ Judas Priest announce farewell EPITAPH World Tour!!. Judaspriest.com. 7 грудня 2010. Архів оригіналу за 13 грудня 2010. Процитовано 19 жовтня 2012.
  20. ↑ Rob Halford on Judas Priest's Final Tour. Blabbermouth. Архів оригіналу за 11 грудня 2010. Процитовано 8 грудня 2010.
  21. ↑ News – K.K. DOWNING retirement Press Release. JudasPriest.com. 20 квітня 2011. Процитовано 10 липня 2011.
  22. ↑ Judas Priest to Release Redeemer of Souls Album in July; Title Track Available for Streaming. Blabbermouth.net. 28 квітня 2014. Процитовано 28 квітня 2014.
  23. ↑ Judas Priest: Redeemer of Souls Track Listing Revealed. Blabbermouth.net. 2 травня 2014. Процитовано 2 травня 2014.
  24. ↑ Judas Priest to Release Firepower Album; North American Tour Announced. Blabbermouth.net. Процитовано 23 жовтня 2017.
  25. ↑ Album review: Judas Priest – Invincible Shield. Kerrang! (англ.). 8 березня 2024. Процитовано 13 березня 2024.
  26. ↑ Ozzy Osbourne Replaced By Rob Halford at Black Sabbath's Camden Gig. Blabbermouth.net. 26 серпня 2004. Архів оригіналу за 27 лютого 2016. Процитовано 1 лютого 2016.
  27. ↑ The Night Rob Halford + Tommy Lee Broke Sum 41. Loudwire. 10 березня 2021.
  28. ↑ Video: Rob Halford Joins Metallica on Stage for Judas Priest Classic. Blabbermouth.net. 3 травня 2013. Процитовано 3 травня 2013.
  29. ↑ Rob Halford (Metal Hammer) (11 березня 2019). Rob Halford: 'There was only one Pantera'. Louder Sound. Процитовано 11 березня 2019.
  30. ↑ Hamlin, Andrew. Pansy Division's Chris Freeman on Beatles, Kiss, and Trump. San Diego Reader. Процитовано 2 листопада 2016.
  31. ↑ Hartmann, Graham (19 липня 2016). Babymetal Perform With Judas Priest's Rob Halford at Alternative Press Music Awards. Loudwire. Процитовано 19 липня 2016.
  32. ↑ Shoot-Out at the JP Corral - Roy Z on Producing Judas Priest’s Angel of Retribution. Ferrante's Power (англ.). 7 травня 2005. Архів оригіналу за 19 червня 2010. Процитовано 23 жовтня 2010.
  33. ↑ ROB PROFILE. Judas Priest Info Pages (англ.). Архів оригіналу за 13 листопада 2007. Процитовано 3 січня 2009.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  34. ↑ The 200 Greatest Singers of All Time. Rolling Stone (амер.). 1 січня 2023. Процитовано 26 квітня 2023.
  35. ↑ Дэйв Линг. Возвращение Бога Металла // Classic Rock. — 2008. — № 66. — С. 47.
  36. ↑ Mastropolo, Frank. Four Decades of Hellfire with Judas Priest (Interview). Rock Cellar Magazine. Архів оригіналу за 8 грудня 2015. Процитовано 7 грудня 2015.
  37. ↑ Rob Halford: the 10 records that changed my life. MusicRadar. Архів оригіналу за 4 March 2018. Процитовано 23 квітня 2018.
  38. ↑ ROB PROFILE. Judas Priest Info Pages (англ.). Архів оригіналу за 13 листопада 2007. Процитовано 3 січня 2009.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  39. ↑ Gett, Steve. {{{Заголовок}}}. — 88 p. — ISBN 0895242273.(рос.)
  40. ↑ ROB PROFILE. Judas Priest Info Pages (англ.). Архів оригіналу за 13 листопада 2007. Процитовано 3 січня 2009.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  41. ↑ Troublemaker. Возвращение блудного бога // Alive. — 2004. — № 17. — С. 12-14.
  42. ↑ Josh Rotter. Gay Judas Priest Frontman Rob Halford Talks (англ.). PlanetOut Entertainment. Архів оригіналу за 26 січня 2012. Процитовано 29 травня 2009.
  43. ↑ Rob Halford's Autobiography, Confess, Due in Fall 2020. Blabbermouth.net. 31 жовтня 2019. Процитовано 31 жовтня 2019.
  44. ↑ Judas Priest Singer Rob Halford's Autobiography, Confess, Gets Official Release Date. Blabbermouth.net. 27 травня 2020. Процитовано 27 травня 2020.
  45. ↑ Kory Grow (8 червня 2020). The Last Word: Judas Priest's Rob Halford on the Joys of Leather and 40 Years of 'Breaking the Law'. Rolling Stone. Процитовано 15 червня 2020.
  46. ↑ Judas Priest Frontman Rob Halford – "Confess Audio Book Done and Dusted!". bravewords.com. Процитовано 7 серпня 2020.
  47. ↑ Cervantes, Reyna (11 квітня 2022). Every Hard-Rocking Face You Recognize from 'Metal Lords'. Netflix. Процитовано 25 травня 2022.
  48. ↑ Probert, Sarah (20 липня 2014). Tuba-s Priest: Heavy metal icons plan to play with a classical orchestra. Birmingham Live. Процитовано 16 січня 2019.
  49. ↑ Rob Halford, Judas Priest Lead Singer First Car [Архівовано 29 червня 2011 у Wayback Machine.]. Motor Trend. Retrieved 21 May 2011.
  50. ↑ Rob Halford, Judas Priest Lead Singer Celebrity Drive [Архівовано 29 червня 2011 у Wayback Machine.]. Motor Trend. Retrieved 21 May 2011.
  51. ↑ Wilkinson, Roy (20 травня 2010). How Judas Priest invented heavy metal. The Guardian. London, UK. Архів оригіналу за 6 жовтня 2016. Процитовано 24 липня 2021.
  52. ↑ Rob Halford Discusses Sexuality Publicly for the First Time. MTV News. 5 лютого 1998. Архів оригіналу за 4 липня 2010. Процитовано 24 травня 2010.
  53. ↑ Wieder, Judy (2001). Celebrity: The Advocate Interviews. New York City: Advocate Books. с. 94. ISBN 1-55583-722-0.
  54. ↑ Interview: Rob Halford of Judas Priest. player.fm. 27 листопада 2019. Процитовано 27 листопада 2019.
  55. ↑ Griwkowsky, Fish. Judas Priest's Halford on Firepower and fantasy headed for "maniacs in Edmonton" Tuesday. Edmonton Journal. Процитовано 6 червня 2019.
  56. ↑ Judas Priest's Rob Halford: "It's 2018 and we still talk about sexual orientation, skin colour, 'my religion's better than yours...'". Kerrang!. 8 серпня 2018. Архів оригіналу за 8 серпня 2018. Процитовано 8 серпня 2018.
  57. ↑ Preston, Nikki. (LISTEN) Judas Priest's Rob Halford Releases 'Celestial' Christmas Album. KCAL-FM. Архів оригіналу за 23 грудня 2019. Процитовано 4 грудня 2019.
  58. ↑ Judas Priest's Rob Halford on public-sex arrest: 'I've f–ked up!'. New York Post (амер.). 28 вересня 2020. Процитовано 21 жовтня 2022.
  59. ↑ Halford, Rob (2020). Confess: The Autobiography. New York City: Hachette Books. с. 210. ISBN 978-0306874949.
  60. ↑ The Montreal Gazette (1 August 2007) Q&A with Rob Halford [Архівовано 12 жовтня 2007 у Wayback Machine.]. Canada.com. Retrieved 21 May 2011.
  61. ↑ Francisco Zamudio, Metal X Candy 2.0. Screaming For Christmas: An Exclusive Audio Interview With The Metal God Rob Halford. KNAC. Процитовано 8 жовтня 2019.
  62. ↑ Rob Halford of Judas Priest: 'I'd be dead without sobriety'. The Washington Times. Архів оригіналу за 14 жовтня 2016. Процитовано 13 жовтня 2016.
  63. ↑ Childers, Chad (3 липня 2014). Rob Halford Undergoes Successful Back Surgery, Responds to Bruce Dickinson Diss. Loudwire. Процитовано 3 липня 2014.
  64. ↑ Hartmann, Graham (12 травня 2014). Judas Priest's Rob Halford to Undergo Surgery for Umbilical Hernia. Loudwire. Процитовано 12 травня 2014.
  65. ↑ Teitelman, Bram (14 травня 2014). Judas Priest update: Halford gets surgery; original guitarist dies. Metal Insider. Процитовано 14 травня 2014.
  66. ↑ Judas Priest's Rob Halford Talks About His Back Surgery: 'It Was A Very, Very Difficult Time'. Blabbermouth.net. 17 листопада 2014. Процитовано 17 листопада 2014.
  67. ↑ Graff, Gary (15 жовтня 2021). Judas Priest's Rob Halford Quietly Battled Cancer During the Pandemic. Consequence. Процитовано 15 жовтня 2021.
  68. ↑ Judas Priest's Rob Halford Shares Hospital Photos Taken During Cancer Battle. Blabbermouth.net. 17 жовтня 2021. Процитовано 17 жовтня 2021.
  69. ↑ Wilkes, Emma (27 грудня 2022). Judas Priest's Rob Halford records Christmas message for Ukrainian metal fans. NME (en-GB) . Процитовано 14 березня 2024.
  70. ↑ Rob Halford to Release New Christmas Album, Celestial, in October. Blabbermouth.net. 6 вересня 2019. Процитовано 6 вересня 2019.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Роб_Гелфорд&oldid=42334563