Робер Антельм
Робер Антельм (фр. Robert Antelme; 5 січня 1917, Сартен, Корсика — 26 жовтня 1990, Париж) — французький письменник. В'язень таборів Бухенвальд і Дахау, він є автором кількох праць, зокрема довідника про нацистські концтабори "L'Espèce humaine" ("Людський вид"), опублікованого в 1947 році.
| Робер Антельм | ||||
|---|---|---|---|---|
| фр. Robert Antelme | ||||
| Народився | 5 січня 1917[1] Сартен | |||
| Помер | 26 жовтня 1990[1] (73 роки) VII округ Парижа, Франція[1][2] | |||
| Поховання | цвинтар Монпарнас | |||
| Країна | .svg){kind=small} Франція | |||
| Діяльність | поет, письменник, учасник французького Руху Опору | |||
| Мова творів | французька | |||
| У шлюбі з | Марґеріт Дюрас | |||
|
| ||||
 Робер Антельм у Вікісховищі | ||||
Біографія
ред.
У Сорбонні познайомився з Маргеріт Доннадьє, яка згодом стала відомою письменницею під псевдонімом Маргеріт Дюрас). 1939 року одружився з нею.
Разом з дружиною брав участь у русі Опору, 1 червня 1944 року був заарештований гестапо. Пройшов через концентраційні табори Бухенвальд, Гандерсгайм, Дахау.[3]
Після закінчення війни був у напівмертвому стані випадково виявлений у Дахау своїм товаришем по Опору Франсуа Міттераном, який організував його повернення до Парижа (цей період пізніше описаний Маргеріт Дюрас у романі-щоденнику «Біль», 1985). Коли Антельм одужав, подружжя в 1946 розійшлося, але залишилося друзями і декілька разів працювало разом.[4]
Антельм вступив до Французької комуністичної партії, але у 1956 році, після протесту проти вторгнення радянських військ у Будапешт, був виключений. 1961 року підписав " Маніфест 121 " проти війни в Алжирі. Співпрацював із журналом Сартра «Тан модерн».
Помер 26 жовтня 1990 року, похований на цвинтарі Монпарнас.[5] 2005 року на честь Антельма була названа площа у XIII окрузі Парижа.
Творчість
ред.Головною і фактично єдиною книгою Антельма став автобіографічний роман про концтабір «Рід людський» (1947). Роман був опублікований того ж року, що і нотатки Прімо Леві "Чи це людина? ". Обидві книги відкрили для людства тему Голокосту та існування людини в екстремальних умовах табору. Спочатку на роман Антельма майже не звернули уваги, проте але після другого видання (1957), здійсненого завдяки підтримці Альбера Камю видавництвом «Галлімар», роман набув великого розголосу у Франції і був перекладений більшістю європейських мов. Про нього писали, зокрема Моріс Бланшо, Едґар Морен, Жорж Перек, Сара Кофман.
Твори
ред.Примітки
ред.- ↑ а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #118824910 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ https://deces.matchid.io/search?advanced=true&ln=antelme&fn=robert&bd=1917&dd=1990
- ↑ Transport parti de Compiègne le 17 août 1944 (I.265.). www.bddm.org. Процитовано 5 грудня 2023.
- ↑ Morin, Edgar (2021). Les souvenirs viennent à ma rencontre. Paris: Pluriel. ISBN 978-2-8185-0639-4.
- ↑ matchID - Moteur de recherche des décès. deces.matchid.io. Процитовано 5 грудня 2023.
Див. також
ред.- Біль (фільм, 2017) — біографічний фільм про Антельма за романом Маргеріт Дюрас.
Література
ред.- Blanchot M. L'Entretien infini. — P. .: Gallimard, 1969.
- Mascolo D. Autour d'un effort de mémoire: sur une lettre de Robert Antelme. — P. .: M. Nadeau, 1987.
- Perec G. Robert Antelme ou la vérité de la littérature/ Perec GLG, Une aventure des années soixante. — P. .: Seuil, 1992.
- Le peuple appelé: Textes, témoignages et entretiens/ Claude Bourdet, ed. — P. .: Hazan, 1994.
- Crowley M. Robert Antelme: humanity, community, testimony. — Oxford: Legenda, 2003.
- Lachance J. La posture testimoniales dans L'espèce humaine de Robert Antelme et La douleur de Marguerite Duras. — Montreal: Université du Québec, 2003.
- Bident Chr. Reconnaissances: Antelme, Blanchot, Deleuze. — P. .: Calmann-Lévy, 2003.
- Marx B. Triptychon der unmöglichen Rückkehr. Robert Antelme, L'Espèce humaine, Marguerite Duras, La Douleur, Dionys Mascolo. Autour d'un effort de mémoire. Sur une lettre de Robert Antelme// Erinnerte Shoa. Die Literatur der Überlebenden/Hg. W. Schmitz. — Dresden: Telem, 2003. — pp. 281-302.
- Bertrand L. Vers une poétique de l'Espèce humaine de Robert Antelme. — P. .: Harmattan, 2005.