Роберт Тафт

американський священник-єзуїт, богослов і літургіст

Роберт Френсіс Тафт ТІ (англ. Robert Francis Taft S.J.; 9 січня 1932, Провіденс, Род-Айленд, США — 2 листопада 2018, Вестон, Массачусетс[1]) — американський священик-єзуїт, богослов і літургіст, дослідник східно-християнських літургійних обрядів і традицій. У 1975—2002 роках — професор Папського східного інституту в Римі.

Роберт Френсіс Тафт ТІ
Robert Francis Taft S.J.
Архимандрит Роберт Тафт
Основні відомості
Народження9 січня 1932(1932-01-09)
Провіденс, Род-Айленд, США
Країна: США
Альма-матер:Фордхемський університет
Папський східний інститут
Заклад:Папський східний інститут
Конфесія:РГКЦ (Російський апостолат)
Смерть:2 листопада 2018(2018-11-02) (86 років)
Вестон, Міддлсекс, Массачусетс, США
Праці й досягнення
Рід діяльності:священик
Основні інтереси:богослов'я, літургіка
Звання:професор
Ступінь:доктор
Титул:митрофорний архимандрит
Висловлюваня у Вікіцитатах

Життєпис

ред.

Народився в багатій американській сім'ї, з якої вийшли кілька відомих американських політиків, а серед них президент США Вільям Говард Тафт. 14 серпня 1949 року вступив до новіціату Товариства Ісуса. Початкову духовну і академічну освіту здобув у Бостонському коледжі. У період т. зв. магістерки або регенства (після філософії), впродовж трьох років був викладачем у єзуїтському коледжі в Багдаді. У 1959 році Тафт повернувся до США і продовжив навчання у Фордхемському університеті, де отримав ступінь магістра з російської мови. Висвячений на священика у візантійському обряді 7 червня 1963 року. Продовжив навчання в Папському східному інституті в Римі. Під керівництвом відомого єзуїта-літургіста Хуана Матеоса написав докторську дисертацію про Великий вхід під час Божественної літургії (захист 1970).

Професор Папського східного інституту в 1975—2002 роках, у 1995—2001 — його віце-ректор. З 1972 по 1976 рік був директором спеціалізованого журналу «Orientalia Christian Periodica», в 1987—2004 роках — редактором збірки «Orientalia Christiana Analecta». Консультор ватиканських дикастерій і Конгрегації Східних Церков, засновник «Societas Orientalium Liturgiarum».

У 1998 році митрополит Філадельфійський від імені Глави УГКЦ надав о. Тафтові титул митрофорного архимандрита[2]. У 2002 році подав у відставку з посади професора, а в 2011 році переїхав у єзуїтський пансіон в США, проте продовжував працювати над новими книгами.

Голова Ради старійшин центру Візантійських студій «Дамбартон Оукс», член-кореспондент Британської Академії наук, член багатьох наукових товариств та лауреат численних нагород, почесний доктор Українського католицького університету (2017)[3].

Публікації

ред.

Автор понад 800 наукових праць зі східної літургіки, в тому числі багатотомного дослідження «Історія літургії св. Івана Золотоустого».

  • «The Liturgy of the Hours in East and West» (1986)
  • «The Byzantine Rite: A Short History» (1999)
  • «A History of the Liturgy of St. John Chrysostom» (6 томів), Orientalia Christiana Analecta, Rome, 1978—2008
  • «A History of the Liturgy of St. John Chrysostom», Vol. II, The Great Entrance: A History of the Transfer of Gifts and Other Preanaphoral Rites (1975; 2-ге вид. 1978; 4 вид. (оновлене) 2004)
  • «A History of the Liturgy of St. John Chrysostom»: Vol. III, Forthcoming
  • «A History of the Liturgy of St. John Chrysostom»: Vol. IV, The Diptychs (1991)
  • «A History of the Liturgy of St. John Chrysostom»: Vol. V, The Precommunion Rites (2000)
  • «A History of the Liturgy of St. John Chrysostom»: Vol. VI, The Communion, Thanksgiving, and Concluding Rites (2008).

Українські переклади

ред.

Примітки

ред.
  1. Fr. Robert Taft, feisty ecumenist and liturgical historian, dies at 86. Aleteia — Catholic Spirituality, Lifestyle, World News, and Culture (амер.). 2 листопада 2018. Процитовано 2 листопада 2018.
  2. O. Роберт Тафт: Вивчення Літургіки в Українському Католицькому Університеті | Український Католицький Університет. ucu.edu.ua. Архів оригіналу за 25 грудня 2016. Процитовано 24 грудня 2016.
  3. о. Роберт Тафт - почесний доктор Українського католицького університету - УКУ. УКУ (укр.). Архів оригіналу за 28 жовтня 2020. Процитовано 17 липня 2017.

Джерела

ред.

Посилання

ред.