Роберто Лерічі

італійський футболіст і футбольний тренер

Роберто Лерічі (італ. Roberto Lerici, 30 квітня 1924, Генуя — 5 березня 2004, Афіни) — італійський футболіст, що грав на позиції півзахисника, згодом — тренер.

Ф
Роберто Лерічі
Роберто Лерічі
Особисті дані
Народження 30 квітня 1924(1924-04-30)
  Генуя, Італія
Смерть 5 березня 2004(2004-03-05) (79 років)
  Афіни
Зріст 175 см
Вага 71 кг
Громадянство Flag of Italy (2003–2006).svg Італія
Flag of Italy (1861–1946).svg Королівство Італія
Позиція півзахисник
Юнацькі клуби
Італія «Дженоа»
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1942–1943 Італія «Дертона»  ? (?)
1945–1946 Італія «Сарцанезе» ? (?)
1946–1947 Італія «Спеція» 2 (1)
1947–1948 Італія «Піза» 32 (16)
1948–1950 Італія «Інтернаціонале» 5 (1)
1950–1953 Італія «Віченца» 104 (31)
1953–1955 Італія «Алессандрія» 40 (15)
1955–1957 Італія «Марсала»  ? (?)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1956–1957 Італія «Марсала»
1957–1962 Італія «Ланероссі»
1962–1963 Італія «Сампдорія»
1963–1964 Італія «Наполі»
1964–1965 Італія «Дженоа»
1966–1967 Італія «Ареццо»
1967 Італія «Ареццо»
1967–1968 Італія «Венеція»
1969 Італія «Комо»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Ігрова кар'єраРедагувати

Народився 30 квітня 1924 року в Генуї. Вихованець футбольної школи місцевого «Дженоа».

У дорослому футболі дебютував 1942 року виступами за команду «Дертона», в якій провів один сезон.

У повоєнній Італії поновив футбольну кар'єру, з 1945 по 1947 рік грав за «Сарцанезе» і «Спецію», після чого став гравцем «Пізи». У цій команді продемонстрував пристойну результативність, забивши 16 голів у 32 матчах Серії B, чим привернув увагу представників тренерського штабу клубу «Інтернаціонале». Протягом 1948–1950 років перебував у лавах «нераззуррі», проте виходив на поле за цей період лише декілька разів.

1950 року повернувся до другого італійського дивізіону, де протягом трьох сезонів захищав кольори «Віченци». Згодом ще протягом двох сезонів грав на тому ж рівні за «Алессандрію».

Завершув ігрову кар'єру у команді «Марсала» з четвертого італійського дивізіону, за яку виступав протягом 1955—1957 років.

Кар'єра тренераРедагувати

Протягом останнього сезону ігрової кар'єри був граючим тренером «Марсали», після чого його запросив до своєї команди президент середняка Серії A «Ланероссі». На момент приходу на тренерський місток команди з Віченци у 1958 році Лерічі було 33 роки, і він був молодшим за деяких свої гравців, проте зумів завоювати авторитет серед гравців і побудувати гру, яка за результатами сезону 1960-1961 дозволила на той час 37-річному Лерічі стати наймолодшим володарем звання тренера року в Італії[it]. Працюючи у Віченці сприяв тренерському становленню Манліо Скопіно, який був його асистентом у тренерському штабі команди, 1962 року змінив його на посаді головного тренера «Ланероссі», 1967 року також був названий італійським тренером року, а в сезоні 1969/70 привів скромний «Кальярі» до перемоги в Серії A.

Сам же Лерічі після «Ланероссі» працював на чолі тренерський штаб клубу «Сампдорія», з якого був звільнений після дев'яти стартових турів сезону 1962/63. Згодом був призначений головним тренером «Наполі», який саме вибув до другого дивізіону і переживав фінансову кризу. На чолі неаполітанської команди пропрацював менше місяця, не зумівши побудувати боєздатний колектив за несприятливої ситуації у клубі.

У подальшому тренував «Дженоа», «Ареццо» і «Венецію», а останнім місцем тренерської роботи був «Комо», головним тренером команди якого Роберто Лерічі був протягом частини 1969 року.

Помер 5 березня 2004 року на 80-му році життя в Афінах, рідному місті його дружини.

Титули і досягненняРедагувати

ПосиланняРедагувати