Рифаст (норв. Ryfast) — мережа підводних тунелів у графстві Ругаланн, Норвегія.[2] Тунельна мережа є частиною Норвезької національної дороги 13[en], її прокладено між містом Ставангер (муніципалітет Ставангер), під Хогефіорден[no], і районом Сольбак у муніципалітеті Странн[en].[3]

Рифаст
Дата створення / заснування 2019
Зображення
Країна  Норвегія
Адміністративна одиниця Ругаланн
На заміну Q20112976?
Замовник Державне управління автомобільних доріг (Норвегія)d
Ким офіційно відкритий Knut Arild Hareided[1]
Дата офіційного відкриття 22 квітня 2020[1]
Проходить над/під Horgefjordend
Несе на собі Norwegian National Road 13d
Мапа розташування
Мапа

Координати: 59°01′53″ пн. ш. 5°48′54″ сх. д. / 59.03138889002777745° пн. ш. 5.81500000002777817° сх. д. / 59.03138889002777745; 5.81500000002777817

Коли 26 жовтня 2017 року було прокладено останню дільницю, Рифаст став найдовшим підводним дорожнім тунелем у світі, його довжина — 14,3 км, що більше ніж Естурояртуннілін на Фарерських островах — 11,2 км, Tokyo Wan Aqua-Line в Японії — 9,6 км, і Шанхайський тунель на річці Янцзи — 9,0 км в Китаї[4]. На 2020 рік це також найглибший у світі підводний тунель, який досягає максимальної глибини 292 м нижче рівня моря.[5][6]

Проект було затверджено парламентом Норвегії 12 червня 2012 року, а будівництво розпочато навесні 2013 року. Вартість «Рифаста» оцінюється в 5,22 млрд крон[7]. Тунельна мережа замінила поромний маршрут між Ставангером та Тау[en], а також пором з Оанеса[en] в Лаувік через Хогсфіорден[en].

Тунельна мережа має склад з двох підводних тунелів:

  • Рифільке (тунель)[en] — 14 400 м, прокладено від острова Хундвог на південь від села Тау в муніципалітеті Странд на іншу сторону фіорду. Цей тунель скоротив час у дорозі між районами Північного Єрену[en] та Рифілке[en] в окрузі Рогаланн. Тунель офіційно відкрито для руху опівдні 30 грудня 2019 року.[8]
  • Тунель Хундвог[en] — 5500 м, прокладено від міста Ставангер до острова Хундвог[en], з відгалуженням до меншого острова Буей[en]. Цей тунель зменшив затори на Ставангерському міському мосту[en]. Хоча перша секція Хундвог технічно була відкрита у грудні 2019 року, офіційне відкриття відбулось 22 квітня 2020 року через додаткові технічні випробування, які були уповільнені через вплив пандемії COVID-19 у Норвегії.[6][9]

Тунельна мережа Рифаст була побудована одночасно з тунелем Ейганес (3700 м), що є продовженням тунелю Хундвог, але прокладено під містом Ставангер, а не є підводним.[7] Ейганес, як і Хундвог, відкрито 22 квітня 2020 р.[6][9]

Примітки ред.

  1. а б https://www.regjeringen.no/no/aktuelt/norges-forste-veiapning-via-video/id2697827/
  2. Andersen, Atle (1 березня 2013). Her forberedes Ryfast-byggingen. Stavanger Aftenblad (Norwegian) . Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 29 грудня 2020.
  3. Ryfast (Norwegian) . Statens vegvesen. Архів оригіналу за 15 грудня 2020. Процитовано 29 грудня 2020.
  4. Nå er siste fjellrest sprengt vekk i verdens lengste undersjøiske veitunnel. 26 жовтня 2017. Архів оригіналу за 2 грудня 2020. Процитовано 29 грудня 2020.
  5. World's Deepest Subsea Tunnel Opens in Norway. New Civil Engineer. 6 січня 2020. Архів оригіналу за 2 лютого 2021. Процитовано 29 грудня 2020.
  6. а б в Fakta om Ryfast-prosjektet (Norwegian) . Statens vegvesen. 22 квітня 2020. Архів оригіналу за 13 травня 2020. Процитовано 29 грудня 2020.
  7. а б Nå bygger vi Ryfast og Eiganestunnelen [We are Now Building Ryfast and the Eiganes tunnel] (PDF). Norwegian Public Roads Administration (Звіт) (норв.). January 2013. Архів оригіналу (PDF) за 31 грудня 2013.
  8. Topdahl, Rolv Christian; Einervoll Nilsen, Ruth; Nesvik, Morten; Laugaland, Johan Mihle (30 грудня 2019). Verdens lengste undersjøiske tunnel har åpnet [The World's Longest Underwater Tunnel has Opened]. NRK (норв.). Архів оригіналу за 4 березня 2021.
  9. а б Hundvåg- og Eiganestunnelen: Datoen klar for når sperringene fjernes og trafikken slippes fram [Hundvåg and Eiganes tunnel: The date ready for when the barriers are removed and traffic is released]. Stavanger Aftenblad (норв.). 16 квітня 2020. Процитовано 27 грудня 2020.