Риндзівки
Риндзівки, рогульки — великодні хвально-вітальні пісні, відомі тільки в окремих місцевостях Галичини, як у Яворові та околитях, а також на українсько-білоруськім пограниччі[1][2], залишки відомих у давнину в Україні «волочільних» (див. Волочіння (обряд)) обрядів і пісень, які подекуди збереглися до 20 ст. п. н. Р. (Яворівщина в Галичині). Риндзівки співали хлопці під вікнами дівчатам і одруженим на початку року жінкам на другий і третій день Великодніх свят, ходячи з музикою від хати до хати. За змістом і ритмікою риндзівки — пісні колядкового типу, у яких різдвяний рефрен заступлено воскресним («Же Христос, же воскрес, же воістину же воскрес»)[3].
Див. також
ред.Примітки
ред.- ↑ Риндзівки // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1964. — Т. 7, кн. XIII : Літери Риз — Се. — С. 1590. — 1000 екз.
- ↑ Риндзівки // Килимник С. Український рік у народніх звичаях в історичному освітленні. Том 2: Весняний цикль. — Вінніпег, 1959. — C. 234—239.
- ↑ Риндзівки // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1973. — Кн. 2, [т. 7] : Пряшівщина (продовження) — Сибір. — С. 2513. — ISBN 5-7707-4049-3.
Посилання
ред.- [https://archive.org/stream/literaturoznavchat2#page/n325/mode/2up Риндзівки] // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 2 : М — Я. — С. 325.
|
Це незавершена стаття про культуру. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |