Решетилівське килимарство
Решетилівське килимарство — килими з рослинним орнаментом, виконані вручну різнокольоровою шерстю чи шовком, традиційне ремесло для селища Решетилівка Полтавської області. На килимах зображають квіти, дерева, птахів, букетів квітів, зображення птаха-пелікана. Пишна орнаментація рослинних і анімалістичних форм переважала в так званих панських килимах. З 2018 року — у переліку нематеріальної культурної спадщини України[1].
| Решетилівське килимарство | |
 | |
| Адміністративна одиниця | Решетилівський район |
|---|---|
| Країна походження |
 Україна |
| Статус нематеріальної культурної спадщини | Національний перелік елементів нематеріальної культурної спадщини України[d] |
 Решетилівське килимарство у Вікісховищі | |
Технологія ред.
Спочатку художник створює ескіз гобелена. Потім його збільшує до потрібних розмірів, створюючи художній рисунок. За ним і виготовляється виріб. Професійний майстер за восьмигодинний робочий день виготовляє десь 8-10 сантиметрів гобеленового полотна. Сировиною слугує вовна, льон та коноплі[2]. Колись у Решетилівці розводили овець, з яких отримували високоякісну пряжу для килимів, порода не зберіглася. Сучасні килими виготовляються з імпортної пряжі[3].
Школа та фабрика ред.
У 1905 році в Решетилівц із ініціативи Полтавського губернського земства було засновано майстерню-школу як Решетилівський ткацький навчально-показовий пункт для виготовлення килимів. У 1922 році на її базі створено артіль художніх виробів. Згодом на базі артілі відкрили фабрику художніх виробів імені Клари Цеткін, що працювала до 2003 року. У 1970-х роках на фабриці працювали понад 450 майстрів-килимарів.У цехах виготовляли гобелени на замовлення, килими з рослинним і геометричним орнаментом, покривала, доріжки. На базі фабрики діяло Решетилівське професійно-технічне училище, 2002 року реорганізоване в Решетилівський художній професійний ліцей[4].
Після закриття фабрики у Решетилівці відроджувати традицію намагаються у майстерні художніх промислів «Соломія», Решетилівському художньому училищі та домашній майстерні родини Пілюгіних[3].
Майстри ред.
Міжнародне визнання ред.
Килимові вироби демонструвалися на виставках у Парижі (1925 р.) та Лейпцигу (1928 р.).
9-хвилинний документальний фільм «Решетилівські килими» 1977 року отримав Диплом Міжнародної виставки українського мистецтва в Лос-Анжелесі (1978).
Див. також ред.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Решетилівське килимарство Решетилівське килимарство (срібна монета)
Примітки ред.
- ↑ Наказ Міністерства культури України від 12.02.2018 №105
- ↑ Українське Реєстрове Козацтво - Всеукраїнська громадська організація. www.kozatstvo.net.ua. Процитовано 22 лютого 2023.
- ↑ а б root (25 березня 2018). Решетилівка. Відновлення килимарства • Ukraїner. Ukraїner. Процитовано 22 лютого 2023.
- ↑ Традиції рослинного килимарства селища Решетилівка Решетилівського району Полтавської області. authenticukraine.com.ua (укр.). Процитовано 22 лютого 2023.
Джерела ред.
- Риженко Я. Килимарство й килими Полтавщини : (до вист. килимів Полтав. держ. музею – 1 лют. – 15 бер. 1928 року)– У Полтаві : б. в., 1928. – 16 с. : іл.