Реус Ніна Петрівна

акторка

Ніна Петрівна Реус (нар. 29 листопада 1949, Краснопілля, Сумська область, Українська РСР) — радянська українська кіноакторка. Заслужена артистка України (2007)[2]. Кавалер ордена княгині Ольги III ступеня (2012)[3]. Член Національної спілки кінематографістів України.

Ніна Реус
Ім'я при народженні Ніна Петрівна Реус
Народилася 29 листопада 1949(1949-11-29) (70 років) або 29 листопада 1946(1946-11-29)[1] (73 роки)
Краснопілля, Сумська область, Українська РСР, СРСР
Діяльність акторка
Alma mater Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
IMDb nm0720644
Нагороди та премії
Орден княгині Ольги III ступеня
Заслужений артист України

ЖиттєписРедагувати

Народилася 29 листопада 1947 року в м. Краснопіллі Сумської обл. в родині службовця. Закінчила Київський державний інститут театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого.

З 1969 р. — актриса Київської кіностудії ім. О. П. Довженка.

ФільмографіяРедагувати

Знялась у стрічках:

Також в епізодах фільмів: «Совість» (1968), «В'язні Бомона», «Олеся» (1970), «Тут нам жити» (1972), «Довга дорога в короткий день» (1972), «Абітурієнтка» (1973), «Особисте життя», «Як гартувалась сталь» (1973), «Стара фортеця», «Коли людина посміхнулась» (1973), «Не мине й року...» (1973), «Юркові світанки» (1974), , «Мріяти і жити» (1974), «Поцілунок Чаніти» (1974), «Квартет Гварнері» (1978), «Дачна поїздка сержанта Цибулі» (1979), «Я більше не буду», «Море» (1978), «Де ти був, Одіссею?» (1978), «Дударики» (1979), «Довгі дні, короткі тижні...» (1972), «Зірка шерифа» (1991), «Кому вгору, кому вниз» (1991) та ін.

ПриміткиРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Спілка кінематографістів України. К., 1985. — С.131.

ПосиланняРедагувати