Ренськовий льох

(Перенаправлено з Ренськовий погріб)

Ренськовий льох (рос. Ренсковый погреб, в українському перекладі також ренськовий погріб або пивниця) — у Російській імперії магазин, що торгував алкогольними напоями на виніс.

Спочатку призначався для торгівлі закордонними винами (саме слово «ренськовий» походить від рейнських вин[1]), проте з часом був дозволений продаж будь-яких алкогольних напоїв, у тому числі пива, портеру і меду. На відміну від багатьох інших питних закладів (корчми, винні і відерні лавки та ін.) ренськові льохи мали право на продаж не тільки напоїв вироблених у Російській імперії, а й іноземних включно. У Ренськовому льосі могли продавати міцні напої в кількості не більше трьох відер (близько 37 літрів), за винятком виноградних вин, на відпуск яких не було обмежень. У міських ренскових льохах допускався розлив спирту на тих же підставах, що і у відерних лавках.

Відповідно до законів 1830-х років, ренськові льохи не підлягали оподаткуванню, однак для продажу горілки виробленій в Російській імперії потрібно було отримати свідоцтво з Казенної Палати.[2]

У сільській місцевості заборонявся продаж алкогольних напоїв під час недільних служб і літургій. Обов'язок з контролю цього закону лягала на сільського старосту.[3]

Після випадків зловживання торгівлею низькоякісним вином у сільській місцевості, з 1893 року заборонявся розлив вина у ренськових льохах поза міських поселень.[4]

Контроль за роботою ренськових льохів здійснювався чиновниками, що відправлялись з ревізією Казенною палатою[5].

ПриміткиРедагувати

  1. ренсковый // Словарь Ушакова
  2. Продолжение свода законов Российской Империи 1832, 1833, 1834, 1835 годы. Ч. 3, СПБ, 1836 г.
  3. Свод учреждений государственных и губернский. Ч. 2. СПБ, 1842. С. 844
  4. Г. Жолобова. Виды питейных заведений и правовой режим торговли спиртными напитками в России в царствование Александра III // Актуальные проблемы российского права.
  5. Полное собрание законов Российской Империи с 1649 года. Собственная Его Величества Канцелярия. 1830 г. Т . 34. С. 63