Реза Пахлаві
Реза Кир Пахлаві (*30 жовтня 1960, Тегеран, Іран) — іранський політичний діяч, голова династії Пахлаві, спадкоємець трону Ірану. Повне ім'я та титул звучать наступним чином: Голова Іранського Імператорського Дому Його Імператорська Високість Кронпринц Ірану Реза II Кир Шах Пахлаві[джерело?]. Деякі прихильники іменують як Імператорська Величність Шахіншах.
| Реза Пахлаві | |
|---|---|
| перс. رضا پهلوی | |
 | |
| Ім'я при народженні | перс. رضا پهلوی |
| Народився |
30 жовтня 1960 Тегеран, Іран |
| Громадянство |
 Іран→ США |
| Національність | перс/азербайджанець |
| Місце проживання | Потомак |
| Діяльність | політик, правозахисник, льотчик, фотограф-любитель |
| Alma mater | Університет Південної Каліфорнії і Коледж Вільямсаd |
| Науковий ступінь | бакалавр |
| Знання мов | перська[1], англійська і французька |
| Magnum opus | Winds of Change: The Future of Democracy in Irand |
| Посада | голова династії Пахлаві |
| Партія | National Council of Irand |
| Конфесія | іслам |
| Рід | Пахлаві |
| Батько | Мохаммед Реза Пахлаві |
| Мати | Фарах Пахлаві |
| Брати, сестри | Шахназ Пехлеві, Фарахназ Пехлеві, Алі Реза Пехлеві і Лейла Пехлеві |
| У шлюбі з | Ясмін Пахлаві |
| Діти | 3 доньки |
| Автограф |
 |
| Нагороди |
     |
| IMDb | ID 1620847 |
| Сайт | rezapahlavi.org |
 | |
Життєпис ред.
Походив з династії Пахлаві. Старший син шаха Мохаммеда Рези Пахлаві та шахбани Фаррах Діба (у шлюбі Пахлаві), що походила з родини військовиків-азербайджанців.
Народився 30 жовтня 1960 в Тегерані. При народженні отримав імена — Реза (на честь діда) та Кир — на честь відомого давньоперського царя. Тоді ж стає спадкоємцем трону (кронпринцем).
У 1966 перебрався у власний палац (колишній палац Ахмад Шаха Каджара).
У 1967 в Гулістанському палаці пройшла церемонія коронації спадкомєцем трону.
У 1969 отримав Орден Пахлаві на великому ланцюгу.
У 1975 у складі офіційної місії відвідав Бельгію, у 1976 — СРСР.
У 1977 поступив на службу до іранських Військо-повітряних сил, де пілотував винищувач F-5.
У 1978 батько відправив його до США, де той проходив стажування у ВПС. Проте у 1979 після перемоги Ісламської революції в Ірані монархію було повалено, батьки, сестри і брат Рези втекли до Єгипту. Того ж року приєднався до родини в Марокко.
Після смерті батька у 1980 стає головою династії Пахлаві у вигнанні. Зрештою закінчив Військово-повітряну академію США. Слідом за цим він поступив на відділення політичних наук в коледж Вільямс. Потім закінчив університет Південної Каліфорнії, отримавши ступінь з політології.
У 1986 оженився. Згодом оселився у штаті Меріленд.
З 1990-х розпочав активну політичну діяльність серед вигнанців-іранців, встановив гарні стосунки з політиками США, особливо з Республіканської партії. Також контактував з монархіями Європи. У 2004 став «неофіційними хрещеним батьком» бельгійської принцеси Луїзи, що говорить про зв'язки між двома королівськими домами. Проте даний крок викликав безліч питань як представників Ісламської республіки Іран, так і безлічі іранських емігрантів до Рези Кира, який усюди позиціонує себе як ортодоксального мусульманина-шиїта.
У період каденції іранського президента Махмуда Ахмадінежада він неодноразово заявляв про те, що вже налагодив контакти з низкою керівників Корпуси ісламської варти та активістами, готовими почати акції протесту.
Виступає проти військового втручання США та його союзника Ізраїля у справи Ірану.
У 2010 розповів про свої плани зі зміни влади в Ірані. Тоді Реза Кир повідомляв про завершення формування руху, метою якого повинна була стати заміна Ісламської Республіки на «демократичне правління». При цьому усіляко підтримував впровадження європейських та американських санкцій у відповідь на плани Ірану розвивати ядерну програму.
Після обрання президентом США Дональда Трампа реза Пахлаві активізував свою політичну діяльність.
Родина ред.
Дружина — Ясміна Аміні (в шлюбі Пахлаві)
Діти:
- Нур (нар. 1992)
- Іман (нар. 1993)
- Фарах (нар. 2004)
Примітки ред.
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
Джерела ред.
- Catherine Legrand, Jacques Legrand: Shah-i Iran. Creative Publishing International (farsi edition), Minnetonka MN 1999, S. 89, 102.
- Connie Bruck (6 March 2006). «Exiles: How Iran's Expatriates are Gaming the Nuclear Threat». The New Yorker. p. 48.
- Iran's Crown Prince calls on West to support anti-government protests. Telegraph. 16 February 2011. Retrieved on 9 June 2012
- Reza Pahlavi. The Challenge Of Implementing Democracy And Human Rights In Iran. The International Society Of Human Rights — Bonn, Germany, 27 March 2010